Папство

інститут вищого керівництва катол. церквою, її релігійний центр. Склалося в період занепаду Рим. імперії на базі римського єпископату в 5 ст. В 756 франкський король Пипін Короткий за допомогу, надану, йому папою (так з 4 ст. почали називати себе єпископи Риму) у боротьбі за владу, подарував йому землі , на яких була утворена особлива держава – Папська область із столицею в Римі. З того часу папа став поряд з главою церкви також і керівником держави. Зміцнення П. відбулося в середні віки, коли катол. церква мала панівне становище в Європі. В 1075 папа Григорій УІІ сформулював концепцію теократ. держави, верховенства церков. влади над світською. Позицію П. підірвали Реформація 16 ст. в Європі, утворення протест. церков. В період бурж. революції 1848 в Римі, столиці папської області, проголошена республіка. В 1850 після падіння республіки папа повернув собі світську владу. В 1870 папська держава перестала існувати; її територія увійшла до складу Італійського королівства. В 1929 за Латеранським договором папа став главою держави Ватикан. Возняк Степан.