(від грецьк. presbyteros, досл. – старійшина) – в ранніх християн. громадах особа, яка виконувала адміністративні функції керуючого. В християн. церкві – священик і взагалі священослужитель, в протестантизмі – обраний із мирян керівник громади. Филипович Людмила
(від грецьк. pres byteros – старійший) – заснований Дж.Ноксом (1505-1572) в період Реформації в Англії та Шотландії кальвініст. рух. Основні принципи віровчення П. викладені в книзі “Вестмінстерське віросповідання” (1648). Виражаючи волю нового дворянства і великої буржуазії, П. виступили проти королівського абсолютизму й англікан. церкви, за республікан. церк. устрій і повернення до первісного християнства. На чолі […]
чотирикутний стіл посередині вівтаря у католицькому і православному храмі, на якому розміщуються антиміс, євангеліє, один або декілька напрестольних хрестів. Біля нього здійснюється таїнство причащання, проводяться богослужіння. Філоненко Микола
дні, приурочені різним релігійним подіям або персонажам, на честь яких збудовано даний храм чи його приділ. Тому їх ще називають храмовими святами. В Київській Русі і в подальші часи складалися в процесі поширення християнства, утвердження провідної ролі церкви в сфері духовного життя. В умовах феодальної роздрібленності князі спільно з духовенством запроваджували культ власних угодників божих, […]
синонімічне позначення в християнстві Богородиці, головними атрибутами якої є чистота, непорочність і святість. Коли йдеться про П., то мається на увазі, що Діва Марія народила Ісуса Христа від Святого Духа непорочно. В релігійному році відзначають три свята на честь П.: Успення П.Богородиці – 15 (28) серпня; Різдво П. Богородиці – 8 (21) вересня; Покрова – […]
(від лат. primas – первенствуючий) – в католицьк. і англікан. церквах цей титул належить єпископу, який має вищу владу щодо духовенства певної країни. Так, архієпископ кентеберійський є примасом англікан. церкви Великобританії. В титулі Папи Римсського також значиться, що він П. Італії. Колодний Анатолій
вчення, створене засновником Церкви Єднання Сан Мьон Муном на основі даного йому одкровення і багаторічного осягнення сокровенного змісту Св. Письма. Складається з трьох основних частин: 1. вчення про природу Бога і про те, для чого він створив людину і Всесвіт; 2. вчення про причини нездійснення Божого ідеалу і причини входження у світ зла; 3. оповідь […]
це гносеологічні феномени, які є логічним синтезом тривалого релігієзнавчого процесу і водночас гарантом при їх слугуванні обгрунтованості, доказовості й актуальності релігієзнавчого пошуку. Релігієзнавство утримує в своїй структурі принципи, які виступають вихідним пунктом розвитку всієї його дисциплінарної системи знань. Наукова методологія сучасного академіч. релігієзнавства виступає як методологія двох рівнів пізнавальних принципів. Кожний з вихідних її принципів […]
вимоги, що пред’являються якою-небудь релігією і церквою до своїх послідовників. Можуть регламентувати не лише культ, але й побут, працю, взаємини майнові, сімейні та ін. Приклади тому – численні заборони та повеління біблійного іудаїзму або установлення шаріату. У христ. різні його течії дотримуються неоднакових правил і норм. Так, культові вимоги в протестантизмі загалом є набагато “ліберальнішими”, […]
близьке деїзму вчення про релігію як про “властивість людської природи”. Засновник теорії “П.р.” англ. філософ 17 ст. Герберт Чербері вважав, що людина народжується з деякими вродженими загальними, простішими, первісними, невивідними поняттями, що мають безпосередню переконливість. Серед них поняття про існування вищої істоти, до якої в людині закладена обов’язковість шанування чеснотами і благочестям. Людству притаманна надія […]
поняття, яким позначається такий стан речей, процесів і явищ, що зумовлений іманентно притаманними їм законами, їх власною внутрішньою необхідністю. Таке розуміння довкілля виключає уявлення про вплив на нього сил, які могли б знаходитися поза природою і людиною. Для того, щоб зрозуміти сутність П., слід співставити його з іншими статусами буття. Статус буття як свідомо зміненої […]
погляди, згідно яких право цілковито визначене самою природою і закладене в розумі людини. Всі теорії, що грунтуються на понятті П.п., протиставили існуючому правопорядку “громадянського закону” ідеальний “природний устрій”. Ідея П.п. виникла ще в давні часи. Так, у вченні даосизму наявна вимога невтручання правителів у природний хід речей і дотримання природного закону дао. В античному світу […]
урочиста заява давати правдиві свідчення в суді або не виказувати таємниці, підкріплена покладанням руки на священну книгу, цілуванням певних атрибутів культу. В правосл. та катол. П.р. супроводжується цілуванням Біблії та хреста. В середньовічн. Європі П.р. вважалась доказом у судових процесах. В дореволюційн. Російській імперії П.р. була в армії, в ряді державних установ, допускалася як доказ […]
приміщення в зах. боці християнського храму (відділяється, як правило, від середньої частини храму глухою стіною). Відповідає подвір’ю стародавньої скинії, куди могли входити не тільки іудеї, але і язичники. В П. християнського храму можуть входити послідовники інших вірувань для слухання слова Божого і повчань. У П. влаштовували хрещильні, літії під час всюношної, навечір’я і т.д. Дозволяється […]
невелика усна або письмова оповідь алегорично-повчального змісту, в якій хід подій подається в залежності від надприродного. Образна форма, побудова сюжету на житейських ситуаціях та спостереженнях, прихованість змісту й мовленість наздогад – усе це сприяє популярності П.р. Як фольклорний жанр притчі були відомі всьому старод. Сходу, нерідко містили в собі викривальні мотиви, а в релігійному контексті […]
у шиїтів віра у незриме існування імама, один з елементів їх релігійно-політичної доктрини. Згідно з імамічною традицією, біля 874 таємно “зник” у малолітньому віці дванадцятий імам, що був оголошений “прихованим”, але продовжував керувати громадою за допомогою своїх уповноважених. Очікування повернення П.і. в свідомості шиїтів пов’язувалось з надіями на встановлення божої праведності. У середні віки не […]
(від грецьк. eucharistia – букв. подячна жертва) – одно з 7 таїнств у католицьк. і правосл. церквах. Полягає в частуванні віруючих хлібом і вином, які, за вченням церкви, при здійсненні обряду таємниче перетворюються в “тіло і кров Господні”, а ті, хто причастився, стають “співтілесниками Ісуса Христа”, причетниками Божого єства. У протестантських церквах П. (хлібопереломлення) розглядається […]
штатні священно- і церковнослужителі одного христ. храму (парафії). До П. входять настоятель, священик (іноді 2-3 і більше), диякон, пономар, псаломщик, читець та ін. Його склад залежить від кількості парафіян. Філоненко Микола