(санскр.) – один з найголовнійших богів індуїстської міфології (поряд з Брахмою і Шивою). В інд. традиції ім’я В. тлумачиться як “той, що проникає у Все”, або всепроникаючий. Робиться також припущення про неіндоєвропейське походження цього імені: вважається, що образ В. ввібрав у себе елементи із доарійського субстрату. Згадки про В. вперше зустрічаються у ведичних текстах (зокрема […]
служителі язичн. культів (див. Волхви), які вміли передбачати майбутнє, складати своєрідні “гороскопи” для новонароджених. Пізніша назва – “віщі люди”. В. користувалися також писемними книгами, дошками, за якими ворожили про майбутнє: “Звіздочотець”, “Острологія”, “Сносудець”, “Волховник” та ін. До віщих людей належали кудесники та кощюнники, які виконували пісні-кощуни, подібні до кобзарських дум. Лозко Галина
описана в Книзі Буття подія, згідно з якою Бог, невдоволений наміром людей, які були одномовними, збудувати без його волі і допомоги місто й вежу аж до небес, помішав їм мову так, що вони перестали розуміти один одного, припинили будівництво міста й розсіялися по всій землі. Колодний Анатолій
назва визначн. періоду давньо-євр. історії. Тричі, у 605, 597 та 586 до н.е. вавил. цар Навуходоносор ІІ захоплював Єрусалим, забираючи до Вавилону великі маси полонених та майно, в т.ч. і культове начиння. У 586 Єрусалим та єрус. храм були остаточно зруйновані. В. тривав бл. 70-ти р. (поч. з 605). У 538 перс. цар Кир, що […]
прихильники бога Вішну або одного з його аватар, тобто втілень (Крішни, Рами тощо). Перші згадки про В. зафіксовано у “Махабхараті”. В Індії існує безліч вайшнавських течій (сампрадай), до однієї з яких (гаудія – вайшнавської) належить Міжнародне Товариство Свідомості Крішни. Савіна Ірина
особливо вшановувана свята в Українському Православ’ї. Згідно житія Варвари, її батьки не знали істинного Бога. Він відкрився лише серцю їхньої доньки. Під виглядом чужеземного купця Бог послав священика для хрещення Варвари. Дізнавшись про це, батько вирішив убити її як зрадницю віри. Почалися всілякі тортури над дівчинкою, яка мужньо їх терпіла. В цьому їй постійно допомагав […]
(санскр.) – ведична система, яка розчленовує суспільство на чотири класи (варни), згідно з якостями і родом занять людини, та на чотири ступені духовного життя (ашрами). В. дозволяє людині, яка її дотримується, усвідомити свою духовну сутність. Веди стверджують, що В. існувала з незапам”ятних часів. Вона створена не людиною, а самим Бхагаваном Крішною, який сказав у Бхагавад-Гіті […]
(“криваве весілля”) – таку назву дістала кривава розправа, яку провели в Парижі вночі 24 серпня 1572 під час св.Варфоломея католики над гугенотами, знищивши біля 30 тис. осіб. Особливо постраждали керівники гугенотів, в т.ч. адмірал Г. де Коліньї, які приїхали на весілля лідера протестантів Генріха Наваррського. Папа Григорій ХІІІ вітав розправу і на її честь встановив […]
члени чернечого греко-катол. Чину св.Василя Великого. Внаслідок проведеної митрополитом Й.В.Рутським реформи (1617) частина греко-катол. монастирів була об’єднана за зразком ордену єзуїтів у єдину організацію (Чин) на засадах правил чернечого життя Василя Великого. Після 1780 Чин В. включав 4 провінції: Литовську, Білоруську, Руську та Галицьку і налічував 1225 ченців-василіан. В. мали активізувати поширення унії і пов’зані […]
(бл. 330-379) – християн. богослов, один з отців церкви, єпископ Кесарії Каппадокійської (М.Азія). Опрацював основи християн. космології, в якій всесвіт потрактовується як розумне і досконале творіння Боже. Доводив вищість духовної мудрості – християн. віри над світською античною філософією; запровадив метод погодження християн. богослов’я з “натуральною правдою”. Як прибічник вчення Афанасія Александрійського гостро критикував аріанство. В.В. […]
Папська держава, розташована на території Риму (площа – 44 га.), центр римо-катол. церкви, офіційна резиденція ( з 1870) Пап і Римської курії. Має всі державні атрибути, в т.ч. дипломатичні відносини з більш як 100 країнами світу. Держава В. була утворена в 1929. Її глава – Папа Римський. При ньому існує уряд (Римська курія), який очолює […]
зібрання вищого духовенства Римсько-катол. церкви. Католики вважають їх ХХ і ХХІ Ватиканськими соборами. І В.с. (1869-1870) прийняв конституцію, яка канонізувала ідеї “Сіллабуса”, а також “Першу догматичну конституцію”, котра проголосила непогрішимість папи римського в питаннях віри і моралі, коли він говорить ex cathedra (з амвону). ІІ В.с. (1962-1965) утвердив курс на поновлення (aggiornamеnto) катол. церкви, реформував […]
(1898-1955) – нім. релігієзнавець. Будучи (з 1945) професором історії релігії Чікагського ун-ту, В. чимало зробив для розвитку і становлення соціології релігії як важливої галузі релігієзнавства. Основна його праця “Соціологія релігії” (1944). Послідовник Р.Отто. Джерело релігії вбачав у безпосередньому зв’зку людської душі з Абсолютом. Стверджував, що соціум формує лише інституційні форми релігії. В. розробив класифікацію форм […]
дванадесяте свято православної церкви, встановлене в пам’ять приведення трирічної Марії, майбутньої богоматері, до Єрусалимського храму, куди її віддали батьки для виховання. Відзначається 21 листопада (4грудня). Посилаючись на відповідну євангельську оповідь, церква завжди вчила, що вчинок батьків Марії – приклад для наслідування всім віруючим, які повинні виховувати у своїх дітей віру і любов до Бога з […]
(1864-1920) – німецький соціолог, філософ, історик. Наукові інтереси охоплювали широке коло питань логіки, методології досліджень соціальних явищ і процесів, так і конкретних аспектів суспільно-історичного розвитку (аграрна історія Риму, занепад античного світу, розвиток капіталізму, перша рос. революція, місто в його еволюції та багато інших). Велику увагу В. приділяв проблемам соціології релігії, питанням історії іудаїзму, християнства, релігій […]
(санскр. – досл. “священне знання”) – найдавніша пам”ятка інд. реліг. літератури. Вважається, що священне знання В. прийшло з духовного світу, від Верховного Бога-Особи. Воно існувало й на початку Творіння і передавалось із покоління в покоління усно. І тільки 5000 років тому, коли життя людей почало укорочуватись, а розум і пам”ять стали слабнути, В”ясадева (сімнадцята аватара […]
1) синонім ведичної релігії; 2) принцип східн. світорозуміння, за яким визнається вихідний характер, священність і авторитетність Вед в осмисленні Всесвіту, місця в ньому людини, її стосунків з надприродними істотами. Филипович Людмила.