Затворництво
одна з форм вияву чернечого аскетизму, майже повна добровільна ізоляція ченця-подвижника від миру і навіть від інших ченців, спричинена прагненням позбутися земних пристрастей і забезпечити особисте спасіння. Життя в “затворі”, як правило, тривало до смерті ченця. Канонічно обгрунтовано З. на VІ Вселенському соборі. ДВ