(давньоєвр. – святий, праведний) – глава громади в хасидизмі. Згідно з уявл. хасидів, Ц. безпосередньо спілкується з Богом і допомагає осягнути його велич простим хасидам. На поч. 18 ст. Ц. самі роз’їжджали по громадах своїх прихильників, пізніше їхні осідки стали місцем паломництва вірних, центрами життєдіяльн. хасидських громад, реліг. містичн. творчості. Нині існують числ. династії Ц. […]
1. релігійний образ та богословське поняття, зокр. у біблійній традиції, що охоплює ряд визначень сакральної реальності – світу, безпосередньо керованого Богом, наділеного максимальною досконалістю, який є взірцем для духовного зростання віруючих та для вдосконалення сусп. життя, а також метою та кінцевим пунктом істор. розвитку людства. У Ст.Завіті образ Ц.Б. мислиться за аналогією традиц. земній монархії, […]
одне з поширених найменувань комплексу релігійних уявлень про ідеальний світ та найдосконаліший духовний стан. У біблійній традиції зустрічається в Євангелії від Матвія. Образ Ц.Н. за ознаками в цілому не відрізняється від більш поширеного образу “Царства Божого” (порівн., напр., приповісти Христа про Ц.Н. у Мт. та приповісти про “Царство Боже” у Мк.). Однак своєрідність образу Ц.Н. […]