Шумеро-Вавілонська релігія

релігія народів, що у ІІІ-І тис. до н.е. населяли долини рік Тигр та Євфрат (Месопотамія) – шумерів, вавілонян, асирійців. У ранній період представлена пантеоном богів, які були покровителями окремих об’єднань. Найвідоміші Енліль, покровитель м.Ніппура, Енкі, бог м.Ереду, Ан та Інанна, боги м.Урук, Нанна (Ур), Нінгірсу (Лагаш). Поступово виділяються 6 богів – Енліль, Енкі, Ан, Інанна, Уту, Нанна. Відомі також вірування у царство померлих (Кур), яким править богиня Ерешкигаль. Творцями світу і людей вважалися Енліль, Енкі, Нінлах. В образі героїв виступають реально існуючі особи – колишні правителі Енмеркар, Лугальбанда, Гільгамеш. Після об’єднання Шумеру і Аккаду (ІІ пол. ІІІ тис.) пантеон, зберігаючись в цілому, дещо трансформується. Аккадські боги Шамаш, Іштан та ін.. ототожнюються з Уту, Інанною, Енлілю та Енкі відповідають Бел та Мардук, які стають одними з найшанованіших богів у Вавилоні, у ассірійців – Ашшур. У І тис. розробляється космогонія та теогонія, згідно яких світ твориться через зміну поколінь богів, боротьбу між ними (теомахія). має місце спроба уніфікації багатьох образів божественних творців, що стало безпосереднім грунтом для оформлення ідеї верховного всемогутнього бога. Ш.-В.р., зокрема переказ про Всесвітній потоп, мала великий вплив на релігії інших народів (семіти та ін.). Головними джерелами дослідження Ш.-В.р. є твори “Енума Еліш” та “Епос про Гільгімеша”. Бичко Богдан, Чухим Наталія