іуд. свято на честь дарування Богом євр. народу Тори. Попередником Ш. було аграрне “свято жнив”. У Біблії згадується “свято жнив” (Вих 23.16), “день перших плодів” (Чис 28.26). Ш. відзначається 6 сивана, на 50-й день після першого дня Пасхи (звідси укр. назва “п’ятидесятниця”). Оскільки, як стверджує Талмуд, 6 сивана Бог дав Мойсею заповіді на Синаї, то […]
в мусульманській міфології: сатана, біс (див. Ібліс); категорія невіруючих в Аллаха духів-джинів, що підпорядковані Іблісу. Лубський Володимир
(санскр. досл. “мудрець (з племені) Шак’я”) – він же Будда, він же Сіддхартха Гаутама. З тчк. зору будд. міфології, він був останнім земним буддою, який проповідував дхарму. Ш. як засновник буддизму – реальна історична особа, яка жила в Півн. Індії. Є деякі розбіжності в датах його життя і смерті (560-480, 566-476, 563-473 до н.е.). В […]
(санскр. – сила, енергія) – в індуїзмі – жіноча, творча енергетична першооснова, сила. Богиня Сарасваті вважається за Ш. бога Брахми, богиня Лакшмі – за Ш. бога Вішну. Шактизм, шанування Ш., найбільшого розвитку набув у шиваїзмі, одному з основних напрямів індуїзму, де Ш. персоніфіковано з одним із втілень бога Шиви (Порваті, Дурга, Калі, Ума та інших). […]
(від евенк. шаман, саман – знахар) – первісна форма релігії, що грунтується на вірі у можливість спілкування людини з духом. Особливо поширене у народів Півн.Азії (бурятів, хантів, мансі, чукчів та ін.). Ш. характеризує широке коло анімістичних уявлень (переважно віра в злих духів), наявність служителів культу, здатних приводити себе в екстатичний стан і виступати нібито в […]
(Шамбхала) – назва міфічної країни. Вчення про Ш. займає важливе місце в тантрийському буддизмі, зокрема в калачакрі, в текстах якої (“Калачакра-тантра”) подано її докладний опис. Пророцтва про шамбалійську війну, яку буде вести один з царів Ш. проти єретиків, є складовою частиною есхатології ламаїзму. В теософії та “Агні-йозі” Ш. – символ центру, з якого Великі Душі […]
(від араб. шаріа – вірний шлях до мети) – комплекс юридичних норм, принципів та правил поведінки, релігійного життя та вчинків мусульманина, дотримання яких є угодним Аллаху. Ш. вважається божим законом, доведеним до людей через Коран та хадиси. Лубський Володимир
(1908-1974) – український філософ, санскритолог, вчений-публіцист, ініціатор та організатор руху за відновлення віри стародавніх українців – язичництва. Народився у Львові, закінчив місцевий університет. В 1934 під час перебування в Карпатах відчув необхідність відродження давньоукраїн. віри в Лицарському Ордені. В 1943 організовує “Орден Лицарів Бога-Сонця”, який був релігійно-політичною фундацією. Автор численних праць, присвячених цій темі, основна […]