Шак’ямуні

(санскр. досл. “мудрець (з племені) Шак’я”) – він же Будда, він же Сіддхартха Гаутама. З тчк. зору будд. міфології, він був останнім земним буддою, який проповідував дхарму. Ш. як засновник буддизму – реальна історична особа, яка жила в Півн. Індії. Є деякі розбіжності в датах його життя і смерті (560-480, 566-476, 563-473 до н.е.). В тибетській традиції виділяють 12 етапів життя Ш.: прийняття рішення народитися у світі людей; сходження з неба тушита; входження в лоно матері; народження; накопичення світських знань; життя в розвагах і насолодах; залишення палацу; аскетичні вправи; перемога над Марою; досягнення стану будди; проповідь дхарми; входження в нірвану. В махаяні образ Ш. має деякі специфічні риси. Так, вважається, що в світі з’явилось лише його нірманакая (див. Будда), в той час як самбхогакая залишилось на небі. В залежності від інтелекту слухачів Ш. проповідував різні дхарми. Індо-тибетська традиція махаяни вважає, що він зробив три т.зв. “повороти колеса дхарми”. На першому етапі він проповідував хінаяну, потім – праджняпараміту, і нарешті – віджнянаваду (останні дві створюють махаяну). Ш. у віці 80 років пішов у повну нірвану (махапарінірвану). Козловський Ігор