Будда

(від санскр. “будх” – будити, пробуджуватися;”просвітлений”, “пробуджений”) -1) ототожнюється з царевичем Гаутамою Шак’ямуні, який є основоположником буддистського вчення; 2) людина, яка досягла найвищої межі духовного розвитку і перейшла від сплячого стану свідомості до пробудження; 3) антропоморфний символ, який втілює в собі ідеал межі духовного розвитку. Б. має багато імен, як, напр., татхагата, сугата, джина. У текстах Тіпітака згадуються 6 Б., які з’являються до Шак’ямуні, у “Буддхавансі” їх кількість зростає до 24. Першим серед них був Діпанкара, а потім Кракучханда, Канакамуні, Каш’яна. Буддисти очікують також Б. майбутнього світового ладу Майтрейю. Функція Б. – проповідь дхарми (будд. вчення). В махаяні кількість Б. немає кінця. Б. можуть жити вічно, руйнування світу їх не зачіпає. Пізніше виникла ідея про тотожність всіх Б., яка отримала розвиток в концепції про “три тіла Б.” (Трикая). Згідно з нею Б. має три тіла, або три рівні: абсолютний (дхармакая), ідеальний (самбхогакая) і конкретний (нірманакая). З часом ці абстрактні “три тіла” персоніфікувалися і на їх основі виникли образи аді-будди,дх’яні-будд, бодхісатв. Козловський Ігор