(від лат. caesar – цезар, рара – папа) – 1) умовний термін, введений католицькими історіографами 19 ст. для характеристики особливих стосунків між імператорською та церк. владами у Візантійській державі. Імператор фактично був главою Церкви, призначав патріархів. 2) На противагу папоцентризму – політика світської влади, спрямована на підпорядкування собі усього церковного життя, поєднання в особі державного правителя вищої світської та духовної влади. Політика Ц. У ставленні до РПЦ особливо характерна для російської державності уже з моменту формування останньої. Саган Олександр
Цезаропапизм
You may also like
Релігієзнавство
У посiбнику розглянуто коло релiгiєзнавчих тем, якi є найпоширенiшими у викладаннi релiгiєзнавчих дисциплiн. Вiдмiннiсть посiбника полягає в тому, ...
Read More
Монографія, яка присвячується 20-літтю Міжнародного центру вивчення права і релігії Школи права ім. Д.Р.Кларка при Університеті Брігама Янга (США), ...
Read More
ФЕНОМЕН РЕЛІГІЄЗНАВСТВА
Монографія присвячена аналізу феномену релігієзнавства, його співвідношення з теологією й атеїзмом. Розкривається авторське бачення природи релігієзнавства в його ...
Read More
No Comment
You can post first response comment.