Великий Вогонь

неоязичницька духовно-реліг. течія, яка виникла в 90-х роках нинішнього ст. на Житомирщині. Засновником В.в. виступив Г.Боценюк. На відміну від інших течій україн.язичництва, послідовники В.в. обстоюють ідею абстрактної слов”янськості. Вони вірять в присутність душ великих пращурів, які жили за законами Розуму. В общині В.в. вшановують Сварога, який дарував людям вічне життя і поєднав силу Вогню й Розуму, Рода і синів його – Перуна, Одина і Водина, дружину Перуна Ладу, а також Даждьбога. Особливого вшанування у В.в. заслуговує Перун, життя за законами якого приносило слов”янам відсутню в інших етносів красоту, мудрість і силу. Рід свій послідовники В.В. ведуть від Перуна і очікують приходу його. Календар В.В. передбачає поклоніння чотирьом сонцям, які уособлюють Хорс, Ярило, Світовид, Сворог. Визнають смертність духовного тіла людини, духовну єдність чоловіка і жінки, а звідси – шлюбну вірність, духовну спільність людини з рослинним і тваринним світом, необхідність свободи для щастя людини. Моральні закони В.в. включають шлюбну вірність, любов до живої природи, матері-землі, сприяння добру і зневагу до зла, утвердження свободи людини. Центральним місцем для здійснення обрядів В.в. є капище-святилище, на якому має знаходитися житло князя громади. У В.в. вважаються священними усі давні слов”ян.дохрист. культові споруди і речі, слов”ян. поховання, а також монумент Слави і вічний вогонь в м.Житомирі. Колодний Анатолій.