Вільнодумство

ідейна течія в духовному житті суспільства. В. визнає право людини на свободу мислення, критичне ставлення до існуючих порядків і поглядів. Термін В. з”явився у боротьбі з релігійною нетерпимістю, догматизмом і авториритаризмом релігії, тобто як антирелігійна течія суспільної думки. Вперше його вжив англ. деїст А.Коллінз (1676-1729), який вважав, що найкращий шлях до істини знаходиться у вільнодумстві. У вузькому розумінні В. виступає як антирелігійне вільнодумство, що визнає право розуму на вільне пізнання світу, а відтак є формою критичного релігієзнавства. На перших етапах свого розвитку В. виялялося в межах релігії і виступало в формі інакодумання, опісля ж воно виходить за сферу релігії і виявляється вже як нерелігійне духовне утворення. Якщо спочатку В. орієнтувалося на форми зовнішнього вираження релігійності (критика деяких обрядів, поведінки служителів культу тощо), то опісля воно переноситься на внутрішній зміст релігії, її ідеї, догмати, концепти. Якщо в первісних формах свого прояву В. існувало лише на рівні буденної свідомості, здорового глузду, то з часом воно одержує вже завершені, теоретично обгрунтовані форми із залученням для доведення своїх положень окремі висновків з різних наук. Формами вираження В.виступали єресі. богоборство, релігійний нігілізм, деїзм, пантеїзм, антиклерикалізм, скептицизм, антитеїзм та ін. Колодний Анатолій.