Ягве

ім’я іудейського Бога. Надаючи проголошенню імені Я. “магічну силу”, іудаїзм забороняє віруючим вживати чотирьохбуквене начертання імені Я. – IHVH. В Старому Завіті під цим начертанням ставилися голосні слова Адонай (“Господь мій”), які проголошувалися віруючими замість імені Я. Християн. богослови, які звернулися в 16 ст. до єврейського тексту Біблії, не знаючи секрету написання слова Я., стали читати його як Єгова. Так воно читалося до 19 ст. Значення самого слова Я. дослідникам так і не вдалося з’ясувати. Якщо одні пов’язують його походження з давньо-арабським словом “хава”, що означає подати, вражати, то інші – з дієсловом “хово, що означає “бути”, “існувати”. Вважають також, що слово Я. в давньо-євр. мові позначало Яху (напр., “Халелу-Йа” – “Хай буде славним Господь”) або Єхо, (напр., “Єхошуа” – “Допомога Бога”). В синодальному перекладі Біблії слово Я. замінене словом “Бог”. В давньому іудаїзмі Я. був богом лише племені Іуди, існував поруч з іншими племінними богами й зображувався в образі лева. Виникнення і розвиток в Палестині в 10 ст. до н.е. держави Іудея, посилення впливу “коліна Іуди” серед давньо-євр. племен зумовило перетворення Я. в “небесного царя”, який освячує владу земних царів. На г.Сион в Єрусалимі на поч. 7 ст. до н.е. був споруджений храм Я. Виникнення і розвиток іудейського монотеїзму пов’язані з культом біблійного Я. Колодний Анатолій