Хрещення святим Духом

догмат у віровченні деяких протестантських течій, у якому відтворено новозавітний сюжет про зішестя Святого Духа на апостолів в день давньоіудейського свята п”ятидесятниці і отримання ними дарів Духа. Згідно з ним, не лише апостоли, а й будь-яка людина, незалежно від віку, статі, освіти, національності, соціального статусу здатна отримати Хр. С.Д. у земному житті, а через нього набути харизми і спасіння. Актуалізується в багатьох пієтичних течіях, в періоди релігійних піднесень. Перший відомий проповідник догмату – пророк з Фрігії Монтан (кінець 2 ст.), який наполягав на тому, що Дух Святий не зв”язаний церковним саном, а тому кожний віруючий може бути носієм Духа. зустрічається догмат й в ученнях деяких скередньовічних і протестантських сект 16 ст. (наприклад, в кількох анабаптистських сектах в Голландії). У 17 – 18 ст. сповідується пієтичними антицерковними групами в Німеччині, Моравії (прихильниками Я.Шпенера, М.Цинциндорфа, деякими гуттерськими сектами). В Україні проповідується в 19 ст. окремими штундистськими лідерами. Сьогодні – це головний догмат в п”ятидесятництві. Вважається, що особа, яка удостоїлась духовного хрещення, урівнюється з Христом і дістає загробне вічне блаженство. Зовнішньою ознакою зшестя Божого Духа на віруючого є, за вченням п’ятидесятн. глосолалії (“говоріння іншомовами). Любчик Володимир. Філоненко Микола.