(від грецьк. autos – сам, nomos – закон) – у православ’ї – відносна самостійність (самозаконність) церкви у справах внутрішнього управління. Межі А.ц. встановлюються угодою з тією автокефальною церквою, до складу якої церква, що дістала автономію, раніше входила на правах єкзархату або єпархії. Глави автономних церков обираються помісними соборами і затверджуються патріархами автокефальних церков. За теперішнього часу існують 4 автономні православні церкви: Сінайська (знаходиться під юрисдикцією єрусалимського патріарха), Фінляндська та Крітська (юрисдикція константинопольського патріарха). Японська (з 1970 в юрисдикції патріарха Московського і всієї Русі), Естонська (з 1995 в юрисдикції патріарха Константинопольського). Автономні церкви можуть функціонувати як на території розміщення опікуючої їх автокефальної церкви, так і поза нею. Філоненко Микола
Автономія церковна
You may also like
Монографія, яка присвячується 20-літтю Міжнародного центру вивчення права і релігії Школи права ім. Д.Р.Кларка при Університеті Брігама Янга (США), ...
Read More
ФЕНОМЕН РЕЛІГІЄЗНАВСТВА
Монографія присвячена аналізу феномену релігієзнавства, його співвідношення з теологією й атеїзмом. Розкривається авторське бачення природи релігієзнавства в його ...
Read More
Історія Релігії в Україні. Том 4. Католицизм
У книзі дається повний виклад історії католицизму в Україні від княжої доби до відновлення незалежності України в 1991 ...
Read More
No Comment
You can post first response comment.