Автономія церковна

(від грецьк. autos – сам, nomos – закон) – у православ’ї – відносна самостійність (самозаконність) церкви у справах внутрішнього управління. Межі А.ц. встановлюються угодою з тією автокефальною церквою, до складу якої церква, що дістала автономію, раніше входила на правах єкзархату або єпархії. Глави автономних церков обираються помісними соборами і затверджуються патріархами автокефальних церков. За теперішнього часу існують 4 автономні православні церкви: Сінайська (знаходиться під юрисдикцією єрусалимського патріарха), Фінляндська та Крітська (юрисдикція константинопольського патріарха). Японська (з 1970 в юрисдикції патріарха Московського і всієї Русі), Естонська (з 1995 в юрисдикції патріарха Константинопольського). Автономні церкви можуть функціонувати як на території розміщення опікуючої їх автокефальної церкви, так і поза нею. Філоненко Микола