Антроподіцея

(від грецьк. anthropos – людина, dike – справедливість; букв. виправдання людини) – термін, яким позначається богословська і філософська проблема, що випливає з суперечності між ідеєю боговстановленості світопорядку і наявності у ньому дисгармонії і зла, відповідальність за які покладається на людину. Оскільки теодіцея виявляє свою внутрішню суперечливість, вона переходить в А. Багато сучасних теологів, зокр. православних, визнають неможливим побудувати “раціональну” теодіцею і А. і вдаються до їх містичного обгрунтування: “Христос-боголюдина і є єдина можливість теодіцеї і антроподіцеї”. Втілившись у людину, Бог, за цим поглядом, тим самим її виправдав, а своєю голгофською жертвою й сам бере участь у “трагедії світу”, в людських стражданнях. З іншого боку, боговтілення тлумачиться як виправдання різносторонньої, в тому числі соціальної, діяльності щодо вдосконалення світу, захист його від руйнування (див. Боговтілення). Філоненко Микола