Баптизм в Україні

одна з найпоширеніших протестантських течій. Перші баптисти, які дотримувалися осібного (партикулярного) баптизму, були окрещені на р.Інгул в 1864 в Єлизаветградському повіті Херсонської губернії з числа німецьких поселенців. У 1867 в селах Карлівка і Любомирка того ж повіту ними були організовані перші баптистські громади. Виникненню баптистських громад у Таврійський губернії передувала діяльність в селах Ново-Василівка та Астраханка Бердянського повіту новомолокан, які ще йменували себе євангельськими християнами. В 1884 відбувся перший самостійний з’їзд баптистів, на якому було засновано Союз російських баптистів. Згодом перші баптистські громади виникли у Волинській, Київській, Подільській, Полтавській та Чернігівській губерніях. На 70-80 рр. 19 ст. Після маніфесту 1905 та інших царських указів почалася легалізація євангельських і баптистських церков. Однією з перших в 1907 була зареєстрована Київська громада по вірі хрещених християн євангельського сповідання. В 1908 в Києві відбувся Всеросійський з’їзд баптистів. Того ж року на з’їзді в Катеринославі І.Проханов заснував Всеросійський Союз євангелістів. У перші роки після жовтневої революції 1917 євангельсько-баптистький рух в Україні значно активізувався. У жовтні 1918 в Києві відбувся перший Всеукраїнський з’їзд баптистів, з благословення якого розгорнулася активна місійно-євангелізаційна робота. В травні 1921 в Єлазаветграді відбувся другий Всеукраїнський з’їзд баптистів, на якому було засновано Всеукраїнський союз баптистів з центром у Києві. З кінця 20-х років діяльність Союзів баптистів та євангельських християн була заборонена. Тільки після війни мало місце певне відродження євангельсько-баптистського руху в Україні, а в 1944 відбулося об’єднання баптистів та євангельських християн. Згідно даних Всесоюзної ради ЄХБ, в кінці 50-х років в Україні проживало 75% всіх членів церкви. Але вже на рубежі 50-60 років, коли розгорнувся широкий антирелігійний наступ, почалося масове закриття церков ЄХБ, переслідування віруючих за релігійні переконання. З 1961 в церкві ЄХБ розпочався розкол, була створена фактично паралельна баптистська організація, яку з 1965 очолювала Рада Церков ЄХБ (РЦ ЄХБ). З середини 70-х років у церкві ЄХБ пожвавилась духовна робота, кризові явища поступово долалися. Нині євангельсько-баптистський рух в Україні перебуває на піднесенні. Споруджуються нові та реставруються старі культові приміщення. Помісні церкви постійно зростають. Активно ведеться євангелізаційна робота серед різних верств населення. Сучасні баптисти опікуються питаннями розбудови Української держави, відродження духовної культури народу. Громади ЄХБ в Україні утворюють Всеукраїнський союз об’єднань євангельських християн-баптистів (ВСОЄХБ), який має свої друковані органи, навчальні заклади. В Україні є також громади РЦ ЄХБ, незалежні громади ЄХБ та громади євангельських християн. На поч. 1996 в Україні діяло 1621 громад ЄХБ. Косуха Петро