Болгарська православна церква

одна з автокефальних православних церков. Утворилася в 9 ст., з 870 існувала як автономна в рамках Константинопольського патріархату. Автокефальною стала в 919 під час першого болгарського царства. Однак політична залежність Болгарії від Візантії в 10-12 ст.ст. призвела до повернення Б.п.ц. під владу Константинополя та поновлення в ній грецького засилля. В кінці 12 ст., в період другого болгарського царства, в Тирново було засновано патріаршу кафедру, що стояла на сторожі національних інтересів. Поряд з нею в Охріді діяла й архієпископська кафедра прогрецької орієнтації. Становище церкви ще більш ускладнилося внаслідок поневолення країни в 14-19 ст.ст. турками-османами, які проводили політику викорінення християнства. В срд. 19 ст. в зв’язку із зростанням національної свідомості болгар і загостренням суперечностей між Константинопольським патріархатом та Болгарською церквою остання відкрито виступила з вимогою надати їй самостійність. Це протистояння закінчилося тим, що в 1870 у відповідності з султанським фірманом був заснований болгарський екзархат, а через два роки відновлено автокефалію місцевої церкви, визнану Константинополем лише в 1945. В 1953 церкву очолив патріарх з титулом Святійшого патріарха Болгарського. При ньому діє Священний синод у складі 4 митрополитів та Вища церковна рада, до компетенції якої належать питання міжхристиянських стосунків та господарчої діяльності. За церковними джерелами, Б.п.ц. нараховує 6 млн. віруючих. Офіційний друкований орган – тижневик “Церковний вісник”. За межами країни існують 3 єпархії (США і Канада, в Півд. Америці і в Австралії), а також кілька парафій в Угорщині, Румунії та Австрії. В Стамбулі знаходиться Болгарське церковне намісництво, а в Москві – подвір’я з храмом Успіння Богородиці. Входить до складу Всесвітньої Ради Церков. Нині Б.П.Ц. поділена на дві самостійні Церкви. Причиною виокремлення нової церковної структури послужило те, що нинішнє керівництво Б.П.Ц. в минулому виявляло вірність тоталітарному режиму. Філоненко Микола