Буддійська філософія

теоретична основа буддизму як релігійної системи. Характерною особливістю Б.ф. є її етико-практична спрямованність, стрижень її змісту становить проповідь Будди “Про 4 балагородні істини”. Перша істина: “існує страждання”. Його неодмінно і обов”язково зазнає будь-яка жива істота, тому все життя – страждання. Друга істина: “є причина страждання” – наше “Его”, у якого є бажання. Вони стимульовані невіглаством і приводять до дій, що створюють карму. Третя істина: “можна припинити страждання”. Повне викорінення і добрих, і поганих бажань відповідає стану нірвани, коли людина перериває процес відродження. Четверта істина стверджує: “є шлях до припинення страждань”. Це т.зв. “благородний восьмерічний шлях”. який складається з вірного розуміння, вірного наміру, вірної мови, вірної поведінки, вірного життя, вірного зусилля, вірного відношення, вірного зосередження. Цей шлях у буддизмі дістав назву “серединного шляху”. Розвиваючи ці істини, Б.ф. багато уваги приділяла розробці таких специфічних буддистських понять, як дарма, карма, нірвана, дукха, шуньята, віджня та ін. Джералами для вивчення Б.ф. є канонічні тексти як загальнобуддистського змісту, так і окремих шкіл. Насамперед, це Тіпітака (“Три кошики”) – збірка канонічних текстів хінаяни і всього буддізму. Основи Б.ф. викладені в третьому після Віная-пітаки і Сутта-пітаки розділі Тіпітаки. Його повна назва – Абхідхарма-пітака – означає “кошик, який містить Велику дхарму” (Б.Ф.). Специфічний метод викладання Б.ф. в Абхідхарма-пітаці і абхідхармічній літературі відрізняється від методу викладання в інших розділах канону більшою складністю. Це пов”язано з тим, що адресатом Б.Ф. була не просто віруюча людина, а освічений вчений. В корпус абхідхармічної літератури буддисти включають також коментарі на основні тексти і підручники, які були написані пізніше. Махаяністи, наприклад, вважають абхідхармічними багато текстів, у т.ч. праджнапапамітські сутри. Всі вони мали велике значення для розвитку Б.ф. Козловський Ігор.