(від лат. emanatio – витікання, сходження) – у давньогрецьк. філософії означає витікання нижчих форм буття з буття вищого. Тлумачення цього терміну у представників різних філософських течій мало специфічну спрямованість. Неоплатонізм поєднав вчення про Е. з теологією. Таку інтерпретацію Е. продовжили німецькі містики середньовіччя (Й.Екхарт, Я.Бйоме та їхні послідовники). У деяких представників ранньої схоластики (І.С.Ериугена), та натурфілософії доби відродження (Д.Бруно) вчення про Е. набуває пантеїстичних рис. Колектив Релігієзнавчого Словника
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Монографія присвячена аналізу феномену релігієзнавства, його співвідношення з теологією й атеїзмом. Розкривається авторське бачення природи релігієзнавства в його ...
Вступ. Конфесія як інституалізована релігійність (А.Колодний). Розділ 1. КОНФЕСІЙНЕ БАГАТОМАНІТТЯ СВІТУ ТА УКРАЇНИ (А.Колодний) 1. Релігія в контексті ...
No Comment
You can post first response comment.