(від лат. emanatio – витікання, сходження) – у давньогрецьк. філософії означає витікання нижчих форм буття з буття вищого. Тлумачення цього терміну у представників різних філософських течій мало специфічну спрямованість. Неоплатонізм поєднав вчення про Е. з теологією. Таку інтерпретацію Е. продовжили німецькі містики середньовіччя (Й.Екхарт, Я.Бйоме та їхні послідовники). У деяких представників ранньої схоластики (І.С.Ериугена), та натурфілософії доби відродження (Д.Бруно) вчення про Е. набуває пантеїстичних рис. Колектив Релігієзнавчого Словника

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
0

ВСТУП (Л. Филипович) Частина 1. РЕЛІГІЙНА ІДЕНТИЧНІСТЬ В ЇЇ РЕЛІГІЄЗНАВЧОМУ ОСМИСЛЕННІ Розділ перший. РЕЛІГІЙНА ТА КОНФЕСІЙНА ІДЕНТИЧНОСТІ: СПІВВІДНОШЕННЯ ...
Read More

No Comment

You can post first response comment.

Leave A Comment

Please enter your name. Please enter an valid email address. Please enter a message.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.