Етноконфесійність

специфічні характеристики реального фунціонування релігійних феноменів за ознакою етнічної (національної) та віросповідної приналежності індивідів, що з необхідністю тягне за собою їх певну консолідацію у певних організаційних формах. При тривалому існуванні такі форми здатні до самовідтворення з конституюванням особливого етносоціального організму, в якому процеси інкультурації й акультурації проходять найбільш автентично та інтенсивно (напр.,творення мусульманської умми), що значною мірою зумовлено їх автономним розвитком. Результатом довершеної дії етноконфесійних чинників є утворення етноконфесійної спільноти (групи). Метаетнічні релігійні феномени (христ., ісл., будд.) в процесі експансії з необхідністю набувають етнічних характеристик, оскільки реальний поступ соціуму здійснюється саме в етнічних формах і носії релігійності іманентно сформовані приналежними певному етносові. Е. може виступати як в якості креативного, націотворчого або націозберігаючого чинника, так і в якості руйнівного, агресивного й асимілятивного чинника. Та самоусвідомлення нації й індивіда як самоцінності і самодостатності в безмежжі Універсуму неможливе без природнього, але свідомого використання етноконфесійної специфіки релігії. ЗдС.