(від грецьк. homileo – спілкуюсь з людьми) розділ богослов’я, присвячений питанням теорії і практики церковного проповідництва. Викладається в духовних навч. закладах як окрема дисципліна, призначена для підготовки священиків до проповідницької діяльності. У православній Г. вирізняються 2 основні напрями: риторичний, в якому головним для успіху проповіді вважаються красномовність та ораторські здібності, і пастирський, де наголос робиться на знанні священиком своєї пастви, на “його пастирській ревності і благочестивому житті”. Оптимальним у проповідництві, з погляду теоретиків Г., є поєднання достоїнств обох цих напрямів. В основу розробки і вивчення питань Г. у православ’ї покладено тексти “Святого Письма”, твори святих отців, зразки проповідей відомих богословів. Філоненко Микола
"
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
І
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
No Comment
You can post first response comment.