(1809-1852) – великий письменник, реліг. мислитель, українець, який свій талант поставив на службу російській культурі, Російському Православ’ю, ставши відтак, за Шлемкевичем, уособленням “гоголівської людини”, яка чуже приймає за своє, не вбачаючи в цьому якоїсь шкоди своєму народу. За Гоголем, Бог як внутріння причина світу є джерелом руху. Скрізь він несе з собою гармонію і закон. […]
(1813-1889) – професор філософії Київської духовної академії, з 1869 – ун-ту св.Володимира, відомий представник Київської школи філософії. Один із перших вітчизняних мислителів усвідомив методологічну цінність філософії Гегеля і опрацював її релігійно-православну інтерпретацію. В дусі християнської метафізики переосмислив вчення Гегеля про світовий дух, відкинувши розуміння Безумовного як логічного мислення. Підкреслював історичні та суб’єктивно-психологічні, ірраціональні джерела релігії. […]