Гогоцький Сільвестр Сільвестрович

(1813-1889) – професор філософії Київської духовної академії, з 1869 – ун-ту св.Володимира, відомий представник Київської школи філософії. Один із перших вітчизняних мислителів усвідомив методологічну цінність філософії Гегеля і опрацював її релігійно-православну інтерпретацію. В дусі християнської метафізики переосмислив вчення Гегеля про світовий дух, відкинувши розуміння Безумовного як логічного мислення. Підкреслював історичні та суб’єктивно-психологічні, ірраціональні джерела релігії. Досить послідовно розмежував філософію й релігію як різні форми світосприйняття із специфічними законама розвитку. У цьому зв’язку спеціально аналізував вади філософії середньовіччя, зумовлені її підлеглим станом щодо офіційного віровчення. Критикуючи агностицизм Канта, Г.С.С. обстоював можливість пізняння надприродного за умови доповнення розуму силами віри. Визначив богопізнання як процес “внутрішнього наповнення” та “поступового піднесення” людської душі до Бога, глибокої таємниці “афекції” душі надприродним. Автор першої в Україні філософської енциклопедії – “Філософського Лексикону”. Т.І-5. (1857-1870), а також праць: “Критичний погляд на філософію Канта” (1847), “Огляд системи філософії Гегеля” (1850), “Про характер філософії середньовіччя” (1849) та ін. Арістова Алла