Історична школа

напрям в богослов. історіографії раннього християнства, що виник в кін.19-поч.20 ст. і ставив перед собою мету обгрунтувати історичність Ісуса Христа. І.ш. увібрала багато положень з традицій Тюбінгенської школи. Представники І.ш. виступають проти положень Міфологічн. школи. Вони зробили багато для текстологіч. розкриття джерел і визначення послідовності написання книг Нового Завіту, зокрема обгрунтування думки, що Євангеліє від Марка є найбільш раннім. І.ш. поширилася переважно серед протестантських теологів. Засновниками І.ш. вважаються Вериле і Вельхаузен. Останній доводить, що джерело, яке він позначав буквою Q ( нім. Quelle – джерело), є основою для інших синоптич. Євангелій. Послідовники І.ш. Е.Ренан, В.Вейс та ін. прагнули визначити послідовність появи книг Нового Завіту. Е.Леруа, А.Дюшен, А.Гарнак та ін. намагалися відвернути від критики засновника християнства шляхом символічного витлумачення Біблії. Ф.Конібер, І.Клаузнер, Р.Ейслер, М.Гогель вивчали свідчення єврейськ., греко-римськ. авторів з метою знайти в них підтвердження думки про історичність Ісуса Христа. В наш час точка зору І.ш. на природу образу Христа стала домінуючою в академічному релігієзнавстві. Колодний Анатолій