реліг. рух, що зародився в рос. правосл. монастирях на Афоні (Греція) у 1910-1912 на чолі з отцем Антонієм (А.Булатовичем). Має теїстичний характер. І. заявляли, що душа людини через свою гріховну природу не може вступати в близькі стосунки з Богом, і люди можуть славити в молитвах не самого Бога, а лише його ім’я. І. намагались довести […]
(від араб. амма – стояти попереду) – духовний керівник, голова мусульманської громади. У суннітів і шиїтів так називають людину, що керує молитвою в мечеті. В окремій мечеті функції І. може виконувати одна й та сама людина, але І. не є ні саном, ні професією. Для того, щоб бути І., досить мати елементарну теологічну освіту та […]
інститут верхоного керівництва мусульманською релігійною громадою, в якому співпадають влада світська і влада духовна. Різне розуміння природи І. та ролі імама – головне у поділі мусульман на суннітів і шиїтів. Шиїтські теологи виробили релігійно-філософську доктрину, в якій І. постає як найважливіша космічна сила, еманація божого світу; тільки під керівництвом носія цієї сили – законного імама […]
(день ангела) – звичай у християн (правосл. і катол.) відзначати як особисте свято день пам’яті однойменного святого. Сапіга Василь