(бл.675-753) – візант. богослов, представник грецьк. патристики, догматик християн. Сходу, поет. філософія І.Д. спирається на вчення Арістотеля і грунтується на тому, що джерелом істини є божественне одкровення. Як перший систематизатор христ. віровчення І.Д. приділив увагу опрацюванню положення про сутність Трійці, походження Св.Духа, про поклоніння (лише Богові) та пошанування (Діви Марії, святих), ангелологію, шанування ікон. Боровся […]
(грецьк. Хризостом, бл.350-407) – видатний візант. церковний діяч і богослов, проповідник, один з отців церкви, патріарх Константинополя (398-404). І.З. як церковний діяч рішуче боровся проти симонії, а також втручання держави у духовні справи. Проповідник аскетизму, він суворо звинувачував аморалізм і розкоші як у середовищі вищого духовентсва, так і імператорського оточення, що надало йому надзвичайної поваги […]
за Євангеліями, пророк, який провістив прихід Христа, був його Предтечею (Попередником). Практикував водне хрещення; хрестив і самого Ісуса у водах Іордану (звідси – і його ім’я). Закликав послідовників до покаяння. Був страчений за наказом правителя Галилеї Ірода Антипи. Вважається, що в основі оповіді про І.Х. лежить діяльність реального проповідника поч. 1 ст. н.е., можливо, близького […]
1) секта монархіч. напряму, яка виникла у 80-ті 19 ст. і об’єднала послідовників відомого діяча православ’я Іоана Кронштадського (1829-1908). І. вшановують його як святого, ототожнюючи з Ісусом Христом. Його “чудесні видіння” лягли в основу “нової віри”. Секта проповідує близький кінець світу, страшний суд. Прихильні до ідеї монархіч. устрою суспільства. За своїми обрядами секта не відрізняється […]