Мулик-Луцик Юрій

видатний дослідник історії православ’я в Україні. Вихідець з Кременеччини, навчався у Вільненському, Львівському і Варшавському університетах. Одержав диплом магістра за працю “Західні впливи в україн.церковн.драмі” (1939). Працюючи після війни в Україн. богословсько-педагогічн. Академії (Мюнхен), прочитав курс “Психологія А в службі реліг.культу”. З 1951 працює на богослов.ф-ті Колегії св. Андрея (Вінніпег, Канада). Тут вийшли його праці “Старо-церковно-слов’янська мова як мова релігійного культу”. М.-Л. був довголітнім редактором органу УПЦ в Канаді “Вісник”, календаря “Рідна Нива”, науково-богослов. журналу “Віра й культура”. За його участю написано чотирьохтомник “Історія Української Греко-Православної Церкви в Канаді”. Доктор Церковного права (1984). В цьому році став професором Сан-Франціської теолог. семінарії. Підготовлена до видруку праця М.-Л. “Філософські й психологічні аспекти ономастики”. Філософське світобачення вченого характеризує антропотеологія, що зосереджується на меті буття, проблемах сенсу людського життя. Найважливішим завданням людини, зауважує дослідник, є її не егоїстичне, а альтруїстичне самозбурення, реліг. воля та устремління до бажанної, тобто сублімованої вічності. Якщо в українській традиційній філософії, з її концепцією на “внутрішній людині”, помітною є суб’єктивна інтровертність, то в М.-Л. з його концентрацією на телосі, на меті життя людини, й розвивається широка аксіологічна, сублімована екстровертність, яка, хоч і виступає з позицій індивідуального суб’єктивізму, проектує людину в царину безмежного телосу — широких альтруїстичних можливостей, до висот світу божественного. Колодний Анатолій, Ярмусь Степан.