Новгородсько-московська єресь

(церков. назва “жидовілі”) – найбільший в середньовіччі єретич. рух, що мав яскраво виражену антицерк. і антифеод. спрямованість. Виник в срд. 15 ст. в Новгороді і поширився в Москві переважно серед служителів культу з білого духовенства і членів їх сімей, бояр, купецтва, ремісників і селян, які т.ч. виражали протест проти свавілля і насилля духовних і світських влад. Прибічники Н.-м.є. виступали за відродження ранньохристиянської церкви, проти стяжательства, лицемірства, сріблолюбства. В догматич. відношенні деякі положення їх віровчення близькі до іудаїзму, через що єресь дістала свою другу назву. Не визнаючи християн. вчення про триєдність Бога, заперечуючи божеств. природу Ісуса Христа, послідовники течії вважали останнього просто людиною. Вони не вірили у воскресіння Ісуса з мертвих і вознесіння його на небо. Бог у них один – “творець Неба і Землі”. Н.-м.є. виступила проти поклоніння іконам, виконання таїнств, не визнавала церковне вчення про чудеса Христа, про кінець світу і страшний суд, особисте безсмертя, ставила під сумнів авторитет писань святих отців. Церковні собори засудили єретиків і оголосили їм анафему. Филипович Людмила