Одкровення

термін, яким у богослов’ї позначається “все те, що сам Бог відкрив людям про себе і про правильну істинну віру в нього”. Як стверджується в церковних джерелах, Бог відкриває себе кожній людині через видимий світ (природу), людську совість (“голос божий в нас”), провіденціально сприйняту історію людства або за допомогою надприродного О., яке, будучи головним і визначальним, розглядається як незаперечне джерело божеств. істин. Є різні уявлення про шляхи надприродного О.: безпосереднє явлення Бога людям для вираження своєї волі (зустріч Яхве з пророком Мойсеєм на горі Сінайській, євангельське сказання про перший прихід на землю Христа); повідомлення божих велінь і настанов через ангелів, різні знамення, чудеса тощо; свідчення про Бога людей, котрі заслужили у нього особливого довір’я (праведники, пророки, святі та ін.). За христ. віровченням, боже О. міститься в Святому Письмі, а в правосл. та католиц. – і в Священному Переказі. В ісламі богооткровенним вважається зміст Корану. Такими ж оголошуються й найважливіші релігійні догмати, зафіксовані в символах віри. О. також називають особливий жанр ранньохристиянської та іудейської літератури (напр., Одкровення Іоана Богослова, апокрифічні Апокаліпсиси Петра, Даниїла, Варуха та ін.). Філоненко Микола