Хінаяна

(санскр. – “мала колісниця”, або “вузький шлях” спасіння) -один з основних напрямів буддизму, що оформився внаслідок розколу останнього в І ст.н.е. Визначальний акцент у вченні Х. робиться на особистому спасінні, на власних зусиллях віруючих для звільнення від уз сансари. Послідовники Х. відмовляються від всього мирського, вважаючи, що досягнути святості та нірвани можна лише через чернецтво, […]

Хіротонія

(від грецьк. cheirotonia – букв. голосування шляхом підняття рук) – християнський обряд зведення в сан священнослужителя (диякона, священика, єпископа). В правол. і катол. розглядається як таїнство, в ході якого, за вченням церкви, через покладання рук вищої за рангом духовної особи на голову посвячуваного останньому чудесним способом передається Божа благодать. У протест. церквах рукопокладаються пресвітери, диякони […]

Хіротосія

(від грецьк. chierotosia – букв. схвалення жестом рук) – обряд посвячення в читця, співака, іподиякона та ін. церковнослужителі, що готуються прийняти в майбутньому священницький сан. На відміну від хіротонії Х. таїнством не вважається. Філоненко Микола

ХаБаД

течія в хасидизмі, біля витоків якої стояв раббин Шнеур Залман (1745-1813), абревіатура іврітських слів “мудрість”, “розум”, “пізнання”. Реліг.-філос. система Х. побудована на синтезі екзальтованого ірраціоналізму в хасидизмі Бешта та традиц. талмудичної вченості. Нащадки Шнеур Залмана оселилися в м.Любавіч (Білорусь) й заснували династію любавічських ребе. Центр Х. – у Нью-Йорку. Має послідовників в Україні. Єленський Віктор

Хабаші течія

одне із сектантських об”єднань в сучасному ісламі Близького сходу, лідером якого є Хабаші Абдулла Аль-Хірабі. Особливостями Х.т. є визнання того, що архангел Джебраїл передав пророку зміст Корану своїми словами, а тому Коран не є прямим словом Аллаха. Дозволяється просити допомогу у мертвих і визнається можливість спілкування з духами померлих шейхів. Згідно вчення Х.т., можна брати […]

Хаджж

(араб. – поломництво) – відвідання Мекки, один із головних обов’язків кожного мусульманина. Люди, що здійснили Х., користуються в мусульм. суспільстві особливою повагою, часто носять особливий одяг, наприклад зелену чалму. Х. здійснюється в перші десять днів місяця зу-ль-хиджжа і починається з семиразового обходу Кааби. Поломники цілують “чорний камінь” і п’ють воду із джерела Зам-зам. Лубський Володимир

Хадис

(араб. – повідомлення) – розповідь про діяння і висловлювання Мухаммеда і його однодумців. Є 6 головних і багато другорядних збірок Х. Відібрані в 9-10 ст. богословами і визнані за справжні, Х. склали Суну. Лубський Володимир

Хайдегер Мартін

(1889-1976) – німецький мислитель переважно екзистенціального ухилу. Один із найвпливовіших філософів 20 ст. На формування філос. поглядів Х. значний вплив мали ідеї Ріккерта, Брентано, неосхоластиків католицизму, пізніше – феноменологічні викладки Гуссерля та філос. антропологія Шелєра. Від екзистенціально поданої філософії через феноменологічну зануреність до положень фундаментальної онтології – такий непростий творчий шлях Х. В дослідницькій літературі […]

Халіф

(араб. – спадкоємець, намісник) – духовний і світський глава теократичної мусульм. держави (халіфату). У ранньому ісламі, а потім і в сунітів голова мусульм. громади, який , вважалося, в деяких функціях заміняв померлого пророка Мухаммеда. Х. мали бути благочестивими людьми, що обирались громадою для того, щоб регулювати її життя згідно шаріату, слідкувати за виконанням настанов, заповіданих […]

Харизма

(від грецьк. charisma – дар) – благодать, Божий дар, особлива сила, дарована апостолам Святим Духом в Єрусалимському храмі на п’ятидесятницю для подолання гріховності та досягнення спасіння. Любащенко Вікторія

Харизматики

1) ті, що вірять в отримання харизми у посейбічному житті через безпосереднє спілкування з Богом; 2) пієтичний рух в сучасн. християнстві, спрямований на пожвавлення реліг. життя, пошук нових форм культової практики (часто із застосуванням глосолалії). Охопив усі протест. течії, властивий католиц. (п’ятидесятники-католики), православ’ю (в США, Канаді). Поширений у багатьох країнах світу. Громади Х. існують в […]

Хасидизм

(від давньоєвр. хасид – благочестивий): 1) Реліг.-містичний рух, що виник серед німецького єврейства під впливом хрестових походів, переслідувань, які сформували постійну готовність до страждань і мучеництва за віру. Носіїв ідеалу єврейськ. способу життя називали “хасидей Ашкеназ” – благочестиві з Німеччини. Розквіт цього руху припадає на 1150-1250 і пов’язаний з іменами Єлазара бен Єгуди з Вормса, […]

Хедер

(давньоєвр. – кімната) – традиційна єврейська початкова школа, де вивчалися Тора і Талмуд. Наприк. 19 ст. більшість єврейських хлопчиків в Україні (Волинь і Київщина) здобували освіту в Х. На поч. 20-х рр. 20 ст. Х. були закриті, учнів переведено до шкіл національних меншин. Єленський Віктор

Херем

виключна форма реліг. покарання в іудаїзмі. Х. проголошувася словами “Хай буде проклятий!” і ставив людину поза громадою. Під час другого хрестового походу рабини оголосили Х. кожному іудею, який викличе одновірця на християн. суд. В 13 ст. деякі рабини накладали Х. на тих, хто вивчав Тору не у відповідності із традицією, в 17 ст. голландські рабини […]

Херувими і серафими

в іудаїзмі і християнстві ангели, особливо наближені до Божого престолу, які благоговійно слугують Богу, проникаючи в таємниці нашого спасіння (Вих.25,18-22; I Петро I, 12). За класифікацією Псевдо-Діонисія Ареопагіта (5- поч. 6 ст.) Х.і с. належать до першої тріади дев’яти чинів ангельських. Х.і с. зображаються людоподібними істотами з шістьма крилами. Глушак Анатолій

Хлібопереломлення

один з елементів реліг. культу, специфічна форма обряду причащання в деяких протест. церквах і сектах (адвентисти, менноніти, п”ятидесятники, еванг. християни-баптисти). Складається з двох дій: розламування і роздача хліба як символу зраненого і скатованого тіла Христа та причащання вином. Протестанти не розглядають Х. як таїнство, а вважають його звичайним обрядом, з допомогою якого віруючі є співучасниками […]