реліг. вчення, в основі якого – духовне зцілення без використання медикаментозних методів лікування. Засновниця Х.н. Мері Бекер-Едді (1821-1910) звела до рангу релігії систему психічного зцілення (Х.н.) доктора Фінеаса Квімбі. На основі його досліджень видала книгу “Наука і зцілення: ключ до Писання” (1875), яка ставиться на рівень з Біблією і визнається єдиним і вірним її тлумаченням. […]
релігійно-політична течія в християнстві, прихильники якої прагнуть поєднати ідеї християнства і соціалізму. В сучасному Х.с. простежується два напрями: церковний, витоки якого виходять від феодального соціалізму початку 19 ст., та демократичний, представлений лівими католиками ряду країн Європи та Америки. Основні ідеї церковного соціалізму сформовані в соціальній доктрині католицизму: свобода, соціальна справедливість, рівність перед Богом, захист приватної […]
(ХДПУ) – політична організація, створена в кінці 80-х рр. та зареєстрована в 1992. Мета партії – боротьба за незалежність України, неприйняття комуніст. системи, побудованої на диктатурі, нехтуванні прав людини. ХДПУ домагається побудови правової держави та громадянського суспільства на засадах загальнолюдських християнських цінностей, розвитку демократії, формування соціально орієнтованої ринкової економіки. В центрі нового, вільного суспільства має […]
політична організація, створена в кінці 80-х рр. та зареєстрована в 1992. Мета партії – боротьба за незалежність України, неприйняття комуніст. системи, побудованої на диктатурі, нехтуванні прав людини. ХДПУ домагається побудови правової держави та громадянського суспільства на засадах загальнолюдських християнських цінностей, розвитку демократії, формування соціально орієнтованої ринкової економіки. В центрі нового, вільного суспільства має бути людина, […]
релігійна секта, що виникла на основі православ’я в др.пол. 17 ст. в Росії. Х. вважають, що Ісус Христос був духовним сином діви Марії. Вірять в містичне єднання віруючого з Богом, у можливість такого духовного вдосконалення людини, коли вона стає “Христом”. Це досягається суворим аскетичним життям, аж до відмови від сім’ї, довготривалими постами, систематичними “радіннями”. В […]
(від Христос і logos – вчення) частина християн. догматич. богослов’я, яка вивчає природу Ісуса Христа (як божественну, так і людську), дане ним одкровення, його чудеса, його діяльність, його смерть, воскресіння і вознесіння (ушестя), його прославлення, заступництво за людей перед Богом-Отцем і , в кінцевому підсумку, його друге пришестя (див. парусія) у своїй славі для здійснення […]
сукупність ідей, норм поведінки, дій, з допомогою яких відбувається задоволення духовних потреб віруючого. Релігія, будучи аксіологічною системою, виконує роль інтегратора цінностей. Інтегративним началом є віра в надприродне. Серед Ц.р. виділяють два класи понять. До перших відносяться такі поняття, як “бог”, “віра”, “молитва” і т.д. На них базується релігія. Друга група – це реальні ціннісні віднсини, […]
(давньоєвр. – святий, праведний) – глава громади в хасидизмі. Згідно з уявл. хасидів, Ц. безпосередньо спілкується з Богом і допомагає осягнути його велич простим хасидам. На поч. 18 ст. Ц. самі роз’їжджали по громадах своїх прихильників, пізніше їхні осідки стали місцем паломництва вірних, центрами життєдіяльн. хасидських громад, реліг. містичн. творчості. Нині існують числ. династії Ц. […]
1. релігійний образ та богословське поняття, зокр. у біблійній традиції, що охоплює ряд визначень сакральної реальності – світу, безпосередньо керованого Богом, наділеного максимальною досконалістю, який є взірцем для духовного зростання віруючих та для вдосконалення сусп. життя, а також метою та кінцевим пунктом істор. розвитку людства. У Ст.Завіті образ Ц.Б. мислиться за аналогією традиц. земній монархії, […]
одне з поширених найменувань комплексу релігійних уявлень про ідеальний світ та найдосконаліший духовний стан. У біблійній традиції зустрічається в Євангелії від Матвія. Образ Ц.Н. за ознаками в цілому не відрізняється від більш поширеного образу “Царства Божого” (порівн., напр., приповісти Христа про Ц.Н. у Мт. та приповісти про “Царство Боже” у Мк.). Однак своєрідність образу Ц.Н. […]
протестант. вчення, засноване швейцарським реформатором Цвінглі у 1522. Являє собою христоцентрич. павлінізм, тобто викладене в Посланнях Павла вчення про спокуту Христом первородного гріха і дароване божественною благодаттю спасіння людини через віру. Маючи багато подібного з лютеранством, Ц. все ж формувалося самостійно і має ряд істотних особливостей. Для нього істиним є лише те, що підтверджується Св. […]
(від лат. caesar – цезар, рара – папа) – 1) умовний термін, введений католицькими історіографами 19 ст. для характеристики особливих стосунків між імператорською та церк. владами у Візантійській державі. Імператор фактично був главою Церкви, призначав патріархів. 2) На противагу папоцентризму – політика світської влади, спрямована на підпорядкування собі усього церковного життя, поєднання в особі державного […]
(від лат.caelebs – неодружений) – обов”язкова безшлюбність катол. священиків. Запроваджений в 11 ст. папою Григорієм УІІ. Серед служителів катол. культу були в минулому і є тепер противники Ц. В 1967 папа Павло УІ енциклікою “Caelibatus Sacerdotalis” (“Про целібат священиків”) підтвердив непорушність Ц. Возняк Степан.
(лат. censura, від census – оцінка) – система церковного контролю з правом накладання покарань чи заборони у випадку порушень основ церковного вчення у сфері духовної культури – літератури, мистецтва, науки. У катол. церкві Ц.д. остаточно вкорінилася від 1496, коли папа Олександр УІ видав едикт про заборону читати та поширювати єретичні книжки, а згодом (1559-1966) усталеною […]
керівний орган об’єднання послідовників ведичної монотеїстичної традиції (індуїзм), які дотримуються вчення і практики Міжнародного товариства свідомості Крішни, засновником якого був Свам Прабгупада. Центр координує і спрямовує практичну діяльність громад вайшнавів в Україні, здійснює представництво їх інтересів у державних органах, громадських та інших установах, організовує видання ведичної літератури, проведення громадсько-благодійницької діяльності, сприяє поширенню свого вчення. Ступников […]
громадська інституція, утворена на базі Української Асоціації Релігієзнавців і Відділення релігієзнавства ІФ НАН України. Її метою є підготовка за замовленнями інформативних матеріалів про існуючі в Україні конфесії, релігійні процеси, проведення з певної релігієзнавчої тематики соціологічних досліджень, написання на основі архівних матеріалів історій певних конфесій, надання допомоги конфесіям в оформленні їх робочої документації, психологічне консультування осіб […]
(від грецьк. kyriakе, досл. божий дім) – 1) тип релігійної організації, що складався в ході розвитку того чи іншого віровчення як засіб регламентації відносин всередині релігійних спільнот та їх зв’язків зі світськими групами і організаціями, передусім державними. Характерними атрибутами Ц. є наявність спільного віровчення і розробленої догматики (символ віри), релігійна діяльність (культова і позакультова), система […]
одна з найпоширеніших новітніх рел. течій, в якій поєднані риси східних релігій і елементи християнства. Засновником і керівником Ц.о. є Сан Мьон Мун (народився 1920 в Кореї). В 1954 заснував “Асоціацію святого духа для уніфікації світового християнства”. На відміну від сотень християнських деномінацій Ц.Є. утворилась не як одне з відгалужень християнства, а як результат нового […]