(від Христос і logos – вчення) частина християн. догматич. богослов’я, яка вивчає природу Ісуса Христа (як божественну, так і людську), дане ним одкровення, його чудеса, його діяльність, його смерть, воскресіння і вознесіння (ушестя), його прославлення, заступництво за людей перед Богом-Отцем і , в кінцевому підсумку, його друге пришестя (див. парусія) у своїй славі для здійснення Останнього суду і започаткування Царства Месії. Стрижнем Х. є ідея, згідно з якою Ісус Христос – боголюдина, тобто істинний Бог і досконала людина, особистість, яка поєднує в собі божественну і людську природу. Х. – вчення, що походить від св. апостолів і вважається одним з найдавніших у християнстві. З срд. 2 ст. воно увійшло до новозавітньої догматики. У своїх теперішніх формах Х. розвивається від 7-8 ст. Колектив Релігієзнавчого Словника.
No Comment
You can post first response comment.