Миропомазання

таїнство в католицизмі і православ’ї. Як елемент релігійного культу символізує освячення і зміцнення духовних сил християнина на шляху до спасіння. Процедура М. полягає в проголошенні священиком молитви про сходження на людину Святого Духа і наступному хрестоподібному змазуванні її лоба, очей, вух, грудей особливим ароматичним маслом (миро), внаслідок чого їй, за твердженнями духовенства, передається Божа благодать. […]

Мирян апостолат

організації мирян, що діють у світському середовищі: христ.-демокр. партії, христ. профспілки, культурно-просвітницькі товариства тощо. М.а. намагається досягти впливу в різних сферах людського життя – в науці, культурі, політиці, економіці, завдяки зближенню релігійної і світської діяльності. Визначає твердість віри мирян не у відході від мирського життя, а в повсякденній апостольській праці, виконанні функцій політичних діячів, фінансистів, […]

Миряни

традиційні для християнства (правосл., католиц.) терміни, які використовують для означення віруючих, членів релігійної громади, церкви, не наділених духовним саном (на відміну від кліру). Терміни за своїм змістом – рівнозначні, вживаються в проповідях, церковних документах, богословських працях у залежності від традиції. Духовенство, особливо католиц. церкви, приділяє значну увагу активізації мирян в усіх сферах реліг. і світськ. […]

Митра

1) давньо-іранський бог небесного світу і Сонця, чистоти й правди. У ведичний період М. вшановувався і в давн. Індії. Спочатку в давн. Ірані його зображали двополим, потім – богинею, яку Геродот співставляв з грецьк. Афродитою. Пізніше М. став чоловічим божеством. В зороастризмі і в маздеїзмі М. відігравав другорядну роль. В Зенд-Авесті він подається як один […]

Митрополит

(від грецьк. metropolites – букв. людина з головного міста) – вищий духовний сан у правосл. та деяких інших церквах. У церквах з патріаршою системою управління – другий після патріарха чин в церковній ієрархії. В православ’ї призначається патріархом і синодом. Філоненко Микола

Мова релігії

знакова ситема з відповідними їй значеннями та інтерпретаціями, яка окреслює, схоплює проблемне поле релігії. Дослідження М.р. є пріоритетними для представників т.зв. аналітичної філософії релігії (Плантінга, Остін, Хейєр, Нільсен та ін.). Найбільш впливовими варіантами тлумачення М.р. є: логіко-позитивістське заперечення осмисленості останньої; теорії мовного акту, блику, теорія мовної гри. Зокрема, в контексті останньої, мова постає органічною складовою […]

Мова церковно-релігійного життя

допустима до вживання в богослужбовій практиці та чи ін. мова. Серед мов, які сакралізувалися християнством, були староєврейська, грецька і латинська, якими, нібито, було зроблено надпис на хресті-розп”ятті Ісуса Христа. Виходячи з того, що Бог посилає все “рівно на всіх”, солунські брати Кирило і Мефодій добилися впровадження в богослужбову практику Македонського наріччя старо-болгарської мови, що дістала […]

Могила Петро

(1596 (1574) – 1647) – видатний діяч української церкви й культури 17 ст., богослов і мислитель. Освіту здобув, ймовірно, спочатку в школі Львівського братства, а потім у колегіях та університетах Франції, Голландії. В 1627 М. обирають архимандритом Києво-Печерської Лаври, в 1633 – митрополитом Київським, Галицьким і всієї Руси; на цій посаді він стає також екзархом […]

Модернізм релігійний

(від франц. moderne – сучасний) – осучаснення, оновлення релігійного феномена в цілому чи окремих його сторін у зв’язку із змінами в житті людства або певного народу, нації, держави. М.р. – спосіб та засіб пристосування цього комплексу до сучасності. Завжди взаємодіє з традиціоналізмом. Приклад М.р. продемонструвала Римсько-католицька церква у другій половині 20ст. Проголосивши політику аджорнаменто, вона […]

Мойсей

згідно вчення іудаїзму, пророк і засновник єврейської релігії, який під керівництвом Бога Яхве вивів давніх євреїв з єгипетського полону в Ханаан, одержав від нього на горі Синай скрижалі з 10 заповідями, написав П’ятикнижжя (Тору) і встановив культ Яхве. На протязі всього свого життя М. перебував у постійному контакті з Богом і був єдиною людиною, яка […]

Мокоша

стародавнє жіноче божество у східнослов. міфології. Входила до давньорусьського Пантеону, її ідол стояв у Києві разом з ідолом Перуна та ін. богів. З поширенням православ’я образ М. злився з образом Параскеви-П’ятниці. Головащенко Сергій

Молебень

одне з церк. богослужінь, змістом якого є подячна чи прохальна молитва з приводу подій чи потреб суспільного або приватного життя. Розрізняють М. загальні (колективні), що здійснюються в храмі (перед чи після літургії, після ранкової чи вечірньої служб) і приватні, що можуть відбуватися і в житлах парафіян. Загальні М., в свою чергу, поділяються на: М. в […]

Молитва

1) звернення священика або самого віруючого до Бога, інших надприродних сил або ж святих з проханням про дарування всіляких благ, заступництво і відвернення зла. Витоки молитви знаходяться в глибокій давнині й спираються на віру в магічну здатність слова впливати на надприродні сили, привертати їх до себе. М. – навід’ємна частина реліг. культу в буддизмі, іудаїзмі, […]

Молитва Господня

основна християн. молитва, яку, згідно Нового Завіту, дав віруючим Ісус Христос. До літургічного канону молитва “О.н.” почала включатися від кін. 3 ст.; з срд. 4 ст. увійшла до складу Літургії св.Іоана Золотоустого, а в 7 ст. папою Григорієм Великим була введена до чину відправлення катол. меси. Композиційно складається із вступу-звернення до Бога, 7 прохань (з […]

Молокани

різновид “духовних християн”, що появилися в центр. Росії в кін. 60-х рр. 18 ст. як протест проти підтриманих православною церквою соціальних засад кріпосництва. З питання походження назви секти існують різні версії. Одні пояснюють це поселенням М. на річці Молочній, інші тим, що М. під час посту п’ють молоко, треті тим, що засновник секти С.Уклеїн називав […]

Молот відьм

(лат. “Malleus malefikarum”) – книга, видана нім. інквізиторами Генріхом Інститорісом та Яковом Шпренгером у 1487 та 1489, в якій посиланнями на Святе Письмо та на Святе Сказання обгрунтовувалося переслідування інквізицією єретиків, відьом, колдунів. “М.в.” став санкціонованим вищою владою довідником для інквізиції в її каральних діях. Впродовж перших 180 років кількість видань “М.в.” сягнула 29 (16 […]

Молох

(грецьк. Moloch) – у фінік. реліг. бог Сонця. Ідол М. являв собою мірну статую, в жертву якому приносились малолітні діти. Культ М. був поширений у Карфагені, Ізраільському та Юдейському царствах. Цар Осія в 622 до н.ч. руйнує М. Тофет, де справлявся цей язичницький обряд і відміняє всі культи, окрім К. Ягве. Любчик Володимир