(від лат. obscurus – темний, затемнюючий) – протидія розвитку науки і освіти під приводом необхідності збереження старих вірувань, які розглядаються як вічні і непорушні істини. Термін ввійшов у вжиток після виходу у світ відомої сатиричної праці іспанських гуманістів “Листи темних людей” (1515-1517), в якій неосвічені церковники названі “темними людьми”. Під О. мається на увазі частіше […]
(митрополит Іларіон) (1882-1972) – видатний український вчений-богослов, церковний, державний і культурний діяч. Причетний до створення разом з архієпископом Олексієм (Дородницею) в 1917 Всеукраїнської Церковної Ради, яка ініціювала проведення в січні 1918 Всеукраїнського Церковного Собору, покликаного вирішити долю Православної Церкви в Україні. З доповіддю на Соборі “Відродження Української Церкви” виступив О. Працюючи на посаді міністра ісповідань […]
люди, які готуються прийняти християнство, але ще не хрещені, тобто не стали християнами у повному розумінні слова. Під час Служби Божої вони повинні перебувати у притворі церкви. Нині інститут оглашенних практично зник, оскільки таїнство хрещення здійснюється, як правило, над немовлятами. Боруцький Степан
(з грецьк. – дороговказниця) – назва чудодійної ікони Пресвятої Богородиці на Афоні в Ксенівській обителі. Відомі ікони О.: Макар’ївська, Псковська, Святогорська, Смоленська, Супрасльська, Устнєдумська, Устюжська, Христофорова, Шуйська, Філермська та ікона Божої Матері в Московському Вознесенському Дівочому монастирі. Бучма Олег.
термін, яким у богослов’ї позначається “все те, що сам Бог відкрив людям про себе і про правильну істинну віру в нього”. Як стверджується в церковних джерелах, Бог відкриває себе кожній людині через видимий світ (природу), людську совість (“голос божий в нас”), провіденціально сприйняту історію людства або за допомогою надприродного О., яке, будучи головним і визначальним, […]
(від грецьк. apokalypsis – одкровення) – написана у другій пол. 68-на поч. 69 перша за часом новозавітна есхатологіч. книга, авторство якої приписується Іоану Богослову. В самому О. вказано, що воно було написане на о.Патмос в Егейському морі. адресоване семи християн. громадам зах. побережжя М.Азії. Книга докорінно відрізняється від усіх інших творів Нового Завіту, в т.ч. […]
(?-1651) – церковний діяч. З 1640 – намісник Києво-Печерського монастиря. Представник української церкви на соборі у Ясах (1642), де було засуджене “Ісповідання віри” Кирила Лукариса. Останні роки життя пробув ігуменом Київського Видубецького монастиря. Автор “Казаня погребового” (1641) кн. Іллі Святополку-Четвертинському. Бичко Богдан, НЧ
(від грецьких окто – вісім, ехос – голос – досл. “Восьмигласник”) – богослужбова книга православної церкви, яка містить чинопослідування церковних служб (вечірні, повечір”я, утрені, літургії для шести буденних днів тижня,а для недільних днів, крім того, малої вечірні і полуночниці). Піснеспіви цих служб за способом співу поділяються на вісім гласів (наспівів), кожен з яких вживається протягом […]
(від лат. occultus – прихований, таємний) – містичне вчення, що визнає існування надприродних сил і можливість безпосереднього спілкування з ними за допомогою магіч. обрядів, таємних ритуалів. Витоки О. криються в архаїчних супранатуральних уявленнях. О. є важливим елементом культури пізньої античності, коли набуває значного розповсюдження трактат з О. “Смарагдова скрижаль” (3 ст. н.е.). О. захоплювалися і […]
гірський масив у Греції, на півночі області Фессалія. Головна вершина – 2911 м – майже завжди оповита хмарами; вічного снігу нема. Схили покриті лісами, розсікаються гірськими струмками. Ще в глибоку давнину Олімп вважався колискою грецьких племен, а гора з цією назвою – священною, місцем перебування вищих богів, “олімпійців” на чолі з Зевсом. Олімпійські боги уособлювали […]
(1848-1905) – професор богослов’я Київської духовної академії. Коло наукових інтересів – етика, моральне богослов’я, психологія, педагогіка. Головну увагу приділяв проблемі співвідношення етики і релігії. На думку О., мораль і релігія – різні аспекти людської духовності, але вони взаємопов’язані: в релігії завжди присутній моральний елемент, а в моралі – релігійний. Основи моральності, її мета й мотиви […]
(1913-1993) – український релігієзнавець, творча діяльність якого пройшла в еміграції (США). Філософську освіту одержав в університетах Львова, Фрайбурга і Нью-Йорка. Докторську дисертацію “Метафізична дійсність між суттю та існуванням буття” захищав у Флориді в 1947. Наукові праці О.В. присвячені в основному дослідженню томізму (“Томізм. Християнська філософія.” – Чікаго, 1970); “Основи реалістичної (Арістотелівсько-томістичної філософії”. – Чікаго, 1981), […]
обряд ритуального очищення водою різних частин тіла, який передував здійсненню священних дій (читанню молитви, входу в храм тощо). Поширений у прихильників іудаїзму, ісламу, деяких христ. течій. У багатьох релігіях є О. покійника з метою його ритуального очищення перед похованням. Витоки цих обрядів лежать у давніх уявленнях про магічну силу води. Каушанський Петро
принцип православної філософії, який утверджує магізм світу, обо теоцентризм його буття. Див. також Теоцентризм. Сарапін Олександр.
(від грецьк. ontos – суще і logos – слово, вчення) – розділ філософії релігії, в якому висвітлюються питання сутності феномену релігії та питання змістовного наповнення форм вияву останньої. Предметом вивчення О.р. слугують різноманітні теорії, в яких розкриваються питання сутності релігії, її витоків, питання про природу Бога і характер божественного буття тощо. Звідси, основні завдання О.р. […]
рос. православний монастир поблизу м.Козельська (Калузька обл.), заснований у 14-15 ст. З 19 ст. відомий своїм старчеством (духовним наставництвом авторитетних ченців-старців), суворим дотриманням монастирського афонського статуту, релігійно-культурною діяльністю. З О.п. підтримували духовний зв’язок М.Гоголь, Ф.Достоєвський, В.Соловйов, Л.Толстой та ін. З 1987 О.п. – діючий чоловічий монастир, патріарша ставропігія. Климов Валерій
(лат. opus dei – “справа господня”) – політико-реліг. таємна організація, заснована в 1928 в Іспанії Ескрівом де Балагером з метою посилення позицій катол. церкви. Останнє дасягається шляхом кооптації членів О.д. в державний апарат та громадські організації, академічні установи і наукові товариства, промислові підприємства та банки. З успіхом використовує в своїх інтересах інтелігенцію. Вважає, що релігійність […]