Одкровення Св. Іоана Богослова

(від грецьк. apokalypsis – одкровення) – написана у другій пол. 68-на поч. 69 перша за часом новозавітна есхатологіч. книга, авторство якої приписується Іоану Богослову. В самому О. вказано, що воно було написане на о.Патмос в Егейському морі. адресоване семи християн. громадам зах. побережжя М.Азії. Книга докорінно відрізняється від усіх інших творів Нового Завіту, в т.ч. й від написаного гарною грецькою мовою і приписаного тому ж Іоану Євангелія. В О. подаються картини майбутнього зіткнення між “воїнством небесним” і “силами антихриста”. Книга багато уваги приділяє пророцтву “кінця світу”, описує боротьбу між Христом і антихристом, розповідає про “страшний суд”, тисячолітнє царство Боже. Ісус в О. мислиться ще якимсь косміч. божеством, а не боголюдиною Євангелій. У зміст в О. багато дечого взято із старозавітної книги пророка Даниїла. В О. значні прояви іудаїзму. Всі християнські церкви визнають О. канонічною книгою. На нього часто посилаються, коли говорять про близький “кінець світу” і його прикмети. О. є джерелом християн. хіліазму й есхатології. За цією книгою можна визначити характер первісного хирстиянства, яке ще не відмежувалося від іудаїзму. Тому О. було канонізовано лише в кін. 5 ст. Сумніви в “богонатхненності” книги висловлювало багато протестантських теологів (Лютер, Цвінглі та ін.). Колодний Анатолій