полотно із відбитками людського тіла, в яку, за євангельським сказанням, було обгорнуте тіло Ісуса Христа, що помер на хресті і був похований. Зберігається з 1578 в Туринському соборі св. Джиованні Батисти. Щорічно у Велику П”ятницю по вечерні у всіх церквах відбувається обхід з плащаницею і виставлення її для прилюдного поклоніння. Суперечки про справжність П.т. ведуться […]
форма релігії, яка виникає в пізньородовому суспільстві. Джерелами і складовими П.б.к. є груповий (фратріальний) тотемізм, міфологічний образ культурного бога – деміурга, уособлення небесних явищ та образ покровителя і засновника плем’яних ініціацій, що становить його головне ядро. П.б.к. в його найвиразніших формах – це передусім військовий культ, поклоніння войовничому богові, який є заступником свого народу в […]
(1550-1624) – церковний і культурний діяч України, архімандрит Києво-Печерського монастиря (з 1599). Родом з Львівщини. Як архімандрит Пінського Ліщинського монастиря П.Є. брав активну участь у Берестейському православному соборі (1596), займав позицію неприйняття унії. Затверджений польськими властями на києво-печерському архімандритстві (1605) тільки через шість років після обрання. Спираючись на підтримку запорізького козацтва, сприяв церковному, господарському, культурному […]
(від лат. pluralis – множинний) – багатоконфесійність представників однієї соціальної чи етнічної групи, віруючих однієї держави. В добуржуазну епоху існувала певна релігійна однорідність не лише окремих сіціально-етнічних груп, а й цілих держав з відповідною державною релігією, в яких належність до пануючого віросповідання була умовою політич. привілеїв. Після утвердження бурж. принципів свобожди совісті в багатьох країнах […]
(від грецьк. pneuma – дух, logos – вчення) – у христ. – учення про Святий Дух і взагалі про духовне начало. За христ. богослов’ям, “Дух Святий” є 3-ою іпостассю Бога (див. Трійця), а душа людини – богоданим безсмертним елементом її природи. Поряд з душею деякі богослови допускають наявність у людини ще й особливого духа (див. […]
усвідомлена реалізація віруючими, їх спільнотами реліг. приписів, норм, правил у процесі їхньої життєдіяльності. П.р. є системою умотивованих реліг. установками вчинків, дій віруючих. П.р. – важливий критерій релігійності особистості. В релігієзнавстві виділяють два типи П.р. – культову і позакультову. Культова П.р. пов’язана з участю віруючих в богослужінні, здійснені обрядових, ритуальних дій; її формами є також молитва, […]
вчення пієтичних груп святості в США, з яких наприкінці 19 ст. виникло п”ятидесятництво. Прагнули наслідувати у своєму житті приклад Ісуса Христа, який є “Спаситель, Очиститель, Зцілитель і Майбутній Цар”. Наполягали на необхідності нового тлумачення спасіння, доповнивши протестантську сотеріологію догматом про духовну освяченість або народження горнє від Святого Духа як гарантії моральної досконалості і навіть святості. […]
роз’єднання христ. церкви на західну (римську) і східну (візантійську) і зумовлене ним офіційне оформлення католицизму і православ’я. Хоча історичною датою П.ц. є 1054, коли папа Лев ІХ і патріарх Кируларій через глибокі взаємні незгоди піддали один одного анафемі, початок церковному розмежуванню було покладено ще при розпаді Римської імперії в кінці 4 ст. на західну та […]
1) представництво окремої церкви на канонічній території іншої церкви (напр., подвір`я Єрусалимської, Болгарської, Антіохійської церкви в Москві; П. РПЦ в Бєлграді, Софії, Дамаску); 2) представництво монастиря, його службові приміщення поза його територією. Інколи розглядаються як окрема обитель (напр. Іновський монастир як подвір`я Києво-Печерської Лаври). Докаш Віталій
термін догматично незрілого періоду (3-4 ст.н.е.) в історії християнської Церкви. Означає подібність (схожість) сутностей трьох Божественних Осіб Трійці, на відміну від розуміння їх як тотожності, вираженої терміном “єдиносутність”. Христокін Геннадій
один з проявів активності окремих віруючих, їх груп, рел. інститутів і організацій, що визначається рел. переконаннями і почуттями, приписами Св. Письма, конфес. обов’язком, конкретними завданнями, які постають перед тією чи іншою рел. організацією. Здійснюється П.р.д. в духовній і практичній сферах. До духов. П.р.д. відноситься продукування рел. ідей, систематизація й інтерпретація рел. положень, підготовка проповідей, написання […]
специфічна форма усвідомлення релігійних цінностей, яка визначає сенс і мету життя віруючого, його ставлення до релігійної і світської діяльності. П.р. – внутрішній потяг, здатність віруючого служити Богу. Воно тісно пов’язане з глибоким переконанням віруючого, що його справа є справою Бога, його честь є честю Бога. В епоху Реформації М.Лютер і його послідовники, надавши світській діяльності […]
одне із значних свят православ’я. Відзначається 14 жовтня за н.ст. Зміст свята становить ідея покровительства. Згідно церков. версії, покладеній в основу П., у Влахернському храмі Константинополя в 910 юродивому Андрію і його учню Єпифанію з’явилася в оточенні ангелів і святих Божа Мати, яка простягла над молільниками біле покривало (омофор). П. стали популярними і в Україні, […]
сектантська течія, що виникла в кінці 60-х років в обставинах насильницької заборони греко-католицької церкви в Галичині. Група віруючих греко-католиків, які були під впливом греко-католицького священика Ігнатія Солтиса, почали відвідувати Середнянську гору в Івано-Франковській області, на якій, нібито, відбулося з’явлення Божої Матері в блакитно-жовтому сяйві, провіщення нею перенесення центру світового католицизму з Риму на Україну. Середнянська […]
(від. грецьк. poli – багато і лат. сonfessio – визнання, сповідання) – наявність багатьох рел. течій на території однієї країни. Складнюється внаслідок паралельної діяльності як найбільш поширених релігій, так і їхніх відгалужень, напрямів, сект. Навіть у суспільствах, де проголошувалися державні релігії або вони такими є й сьогодні, існують і постійно виникають нові рел. течії. Нерідко […]