секти, що існували в часи формування християнства в 1-4 ст. Вже в Одкровенні 4І 0оа 4н 0а згадуються різні групи християн: Николаїти, прибічники Валаама, пророчиці Єзавелі, щ 4о 0свідчить про існування різних напрямів і тенденцій в християнстві з самого початку його існування. Однією з ранніх сект бу 4л 0и іудео-християни, тобто ті християни, які не […]
(від лат. saecularis – мирський світський) – процес звільнення від релігійного, сакрального. Стосується різних сфер суспільних відносин і особистого життя, свідомості, діяльності і поведінки людини. В добу середньовіччя процес С. стримувався панівним становищем церкви в суспільному житті. Розгортається в єпоху Відродження, в період Реформації. В сучасну епоху соціального і науково-технічного прогресу С. пов’язується із зменшенням […]
(досл. “обезбожене богослов’я”) – різновид протест. теології, що виникла в середині 20 ст. і викладена в критичних виступах проти християнських традиційно-церковних уявлень про біблійного Бога і людину. Враховуючи широку секуляризацію суспільної свідомості, творці С.т. вважали, що трансцендентний “бог як моральна, політична, науковоприроднича гіпотеза подоланий і відкинутий” (Д.Бонхоффер), сталася “смерть бога”, самої ідеї теїзму, місце яких […]
(від лат. seminarium – розсадник) – середній навчальний заклад для підготовки духовних осіб. Офіційна назва закріпилась на Тридентському соборі (1545-1563). У правосл. ц ерквах, на відміну від катол., С.д. не мають єдиних навчальних планів та внутрішнього упорядкування. Нині в Україні діють 42 С.д. різноманітних конфесій. Саган Олександр
старод. слов’янське весняно-літнє свято, яке пов’язане з рядом обрядових дій, породжених вірою в рослинних духів. Звідси – основою обрядовості став культ рослинності, а С. дістав назву “Зелені свята”. Старод. назва С. не збереглася, а вже після прийняття христ. в Україні-Русі його стали наз. так тому, що воно святкувалося у четвер сьомого тижня після Пасхи. С. […]
(4 до н.е. – 65 н.е.) – римськ. філософ і письменник, один з головн. представників стоїцизму. В його світогляді співіснували традиційні ідеї язичницького пантеїзму з новими тенденціями монотеїзму. Він розглядав тіло як в’язницю душі, вчив про добродійність як єдину ціль людських прагнень, про смерть як позбавлення від турбот сьогодення тощо. Окремі ідеї С. були сприйняті […]
(лат. septuaginta – досл. “сімдесят”) – переклад Старого Завіту грецьк. мовою у 3-2 ст. до н.е. для потреб єврейської діаспори. За легендою, здійснений за 72 дні 72 старійшинами на чолі з Аристеєм, які з цією метою приїхали з Єрусалиму до Александрії на запрошення єгип. царя Птолемея ІІ Філадельфа. С. містить бл. 10 книг і окремих […]
(євр. – полум’яні, світоносні, пекучі) – ангели найвищого щаблю в небесній ієрархії в християнстві та іудаїзмі. С. зображуються у вигляді людей, що мають 6 крил. Двома крилами вони закривають своє обличчя, двома – ноги, два крила використовуються ними для польоту. С. оточують престол Бога і співають йому величальні пісні. Филипович Людмила
автокефальна православна церква на території колишньої Югославії. Самоврядною визнається з 1219, патріархією – з 1346. Неодноразово потрапляла в залежність від Константинопольського патріарха і знову ставала самостійною. Востаннє повернула собі автокефалію в 1879. Як єдина організація С.п.ц. сформувалася після утворення в 1918 Королівства сербів, хорватів і словенців (з 1929 – Югославія), в 1920 відновила патріаршу форму […]
опозиційна офіційній схоластиці течія в середньовіч. філософії. Представлена іменами Бернарда, Іоакима Флорського, Екхарта, Таулера, Сузо, Бьоме, які на основі неоплатонізму і “Ареопагітик” розвивали альтернативну ортодоксії т.зв. апофатичну діалектику. В С.м. відкидалася ідея створення Богом світу з нічого і розроблявся софійно-містичний аспект тлумачення процесу творіння. Образ Софії, напр. у Сузо, поступово наближається до образу Діви Марії, […]
вшанування людської любові Христа, а з нею – всього внутрішнього, духовного життя Христа. У римо-католицькій та греко-католицькій церквах С.І.к. набрав вигляду шанування Христового серця як символу любові. Встановлено свято Христового Серця (активно проводиться з 19 ст.). Діють братства та товариства, присвячені цьому культу, так звані апостольства. Яремчук Володимир
релігійне згромадження, засноване на Україні у м.Кристинополі (тепер м.Червоноград Львівської області) в 1910. Наслідують жінок, що несли миро до Христового гробу. Завдання згромадження С.М. – догляд за людьми похилого віку, немічними, хворими, сиротами й адорація Найсвятіших Тайн. У жовтні 1939 С.М. були розігнані органами радянської влади. Поновивши свою діяльність 1941, С.М. діяли до 1946 – […]
від санскр. сікх – учень) – одна з нац. релігій Індії, поширена на півн.-захід. ЇЇ частині, головним чином в штаті Пенджаб. Виник на грунті індуїзму в кінці 15 – поч. 16 ст. Його засновник – гуру (вчитель) Нанак (1469-1539). Віровчення грунтується на визнанні єдиного неперсоніфікованого бога; всі явища світу є проявом його сили. С. вимагає […]
засновник і Вчитель Рідної Української Національної Віри (РУНВіри), (1932 або 10932 року Дажбожого) перша громада якої зареєстрована в Чікаго в 1966, а Соборний Храм якої знаходиться в Спрінг Глен (США). Основна праця С.Л. “Мага Віра” (1979) – книга, написана її автором протягом 20 років на джерельній базі, зібраній в наукових бібліотеках багатьох країн світу. В […]
(лат. syllabus – перелік, покажчик) – додаток під назвою “Повний перелік основних помилок нашого часу”, виданий разом з енциклікою папи Пія ІХ “Quanta cura” від 8.12.1864. У “С.” засудженню й анафемі було піддано раціоналізм, вільнодумство, пантеїзм і атеїзм, а також лібералізм, новітні форми державного устрою; засуджено будь-яку критику католицького віровчення щодо природи церкви та меж […]
стислий виклад головних догматів якого-небудь релігійного напряму або церкви, безумовне визнання яких є обов’язком віруючого. Вміщені в С.в. догмати вважаються боговстановленими і мають сприйматися “серцем”, на віру. В християнстві відомі різні С.в. Один з них загальнохристиянський, або апостольський був складений “отцями церкви” і затверджений в 4ст. Нікейським і Константинопольським вселенськими соборами (звідси ще одна його […]
обєктивування релігійних уявлень в образних структурах, які містять у собі вказівку на зміст цих уявлень у вигляді нерозгорнутих знаків, символів. Такими знаками є предмети культу, ритуальні дії, релігійна лексика (“бог”, “дух”, “благодать” тощо), священні тексти. С.р. пов’язаний з вірою в надприродне та потребою спілкування з ним, він є таємничим і міфологізованим позначенням надприродного. У релігійному […]
характерна для розвинутих релігій сукупність символів, за допомогою яких виражаються різні їх абстрактні поняття і вчення. С.р. може бути у вигляді матеріальних, словесних, зображальних знаків. Останні мають ритуальний характер і слугують еквівалентом-замінником св.тексту, божества, етич. заповідей тощо. Прикладів С.р. багато: в буддизмі – це триратна, що символізує буддистську трійцю (Будда, вчення, громада); в християнстві Ісуса […]