Символ віри

стислий виклад головних догматів якого-небудь релігійного напряму або церкви, безумовне визнання яких є обов’язком віруючого. Вміщені в С.в. догмати вважаються боговстановленими і мають сприйматися “серцем”, на віру. В християнстві відомі різні С.в. Один з них загальнохристиянський, або апостольський був складений “отцями церкви” і затверджений в 4ст. Нікейським і Константинопольським вселенськими соборами (звідси ще одна його назва – Нікео-Константинопольський). Включає в себе 12 статей (“членів”), де йдеться про триєдиність бога, улюднення Христа, його спокутну жертву, воскресіння і вознесіння, про церкву, хрещення і вічне життя. В культовій практиці цей символ використовується як молитва на богослужіннях і вдома, а також для хорового співу в храмі. Крім апостольського існують С.в. святого Афанасія, католицький С.в. Тридентського собору, С.в. англіканської церкви. Детальне тлумачення С.в. міститься в катехізисах, катехізичних повчаннях або в спеціальних документах – т. зв. сповіданнях віри. Українські православні церкви, як і ін. церкви східно-христ. обряду, дотримуються апостольського С.в. Філоненко Микола