(грецьк.- розщеплення, розкол, розброд) – церк. розкол в результаті суперечностей між послідовниками різних поглядів усередині церкви. Поняття закріпилося в апологет.літ-рі для позначення конфлікту між зах. і східн. христ. церквами, який започаткувався у 867 і спричинив у 1054 поділ христ-ва на католицизм і православ”я. В Зах. Європі “Великою С.” називали період 1378-1417, коли загострення конфликту папства […]
(грецьк. – досл. форма) – вищий ступінь чернецтва, що відзначається більш суворими аскетичними обітницями, а зовнішньо – деякими особливостями одягу. Розрізняють ченців, що прийняли малу С. (малосхимники) і велику С. (великосхимники). Климов Валерій
(від лат. – orientalis – східний) – наука, що вивчає Схід, його культуру, духовність, філософію, релігії, мови, історію тощо. Як систематичне вивчення Сходу, О. виникає в 19 ст., причому активну участь в її становленні беруть вітчизняні вчені, які, методом порівняння мов, звичаїв, міфології індійського та слов”янських народів досліджували їх філософію, релігії, історію. О. розвивалася в […]
(від лат. schola – школа) – середньовічна філософія, метою якою було теоретич. обгринтування реліг. віровчення, боротьба проти відступів від реліг. догматів. У витоків С. стояли грецький чернець Іоан Дамаскін, філософ Іоан Скот Ерігуен. Схоласти прагнули дати раціональне обгрунтування реліг. догматів шляхом використання логічних методів доведення. Враховуючи панування в суспільстві того часу релігії та церкви, С. […]