(від грецьк. – хрест і стверджую, або вбиваю) – право духовних закладів, установ (монастирів, інститутів) особливої самостійності у діяльності. Ставропігійні монастирі керувалися не єпархіальними архієреями, а безпосередньо патріархом і користувалися особливими привілеями. Назва “ставропігійний” означала, що хрест у цих закладах (монастирях) встановлювали патріархи. Хрест ставився за святою трапезою (престолом) і прикрашався коштовностями. Яремчук Володимир
монашеський інститут, заснований на духовному керівництві старцем ченцем-наставником аскетичною практикою послушника. С. зародилося на поч. 4ст. в Єгипті в середовищі христ. чернецтва. В 10ст. одним з його центрів стала св. гора Афон, де було збудовано кілька правосл. монастирів. Стосунки між старцем і послушником передбачали добровільний і беззастережний послух останнього першому, що сприяло відтворенню релігійно-аскетичного життя […]
течія христовірів, яка виділилася в 30-х рр. 19 ст. з постництва. Заснував “С.І.” державн. селянин Перфіл Катасонов. Підтримуючи вчення постників про втілення Христа в “обраних людях”, він водночас відмінив ряд обов’язкових для них харчових заборон, дозволив шлюби між членами общини, ввів обмеження на прояви реліг. екстазу. Катасонов непримиримо ставився до правосл. церкви, називаючи її служителів […]
1) поняття біблійного богослов’я та білеїстики, що означає угоду, котру Бог уклав з давньоєвр. народом з метою зберегти чи відновити істинну віру та істинне Богопоклоніння (див. Завіт, Закон); 2) зформоване протягом 1 тис. до н.е. (див. Канон біблійний) зібрання священних книг, що складають першу, дохрист. частину Біблії. С.З. є сакралізованим зображенням історії людства як священної, […]
сукупність натуралістичних і містико-релігійних концепцій, що намагаються вирішити проблему палеовізиту – відвідин Землі посланцями позаземних цивілізацій в геологічному або історичному минулому. “С.а.”т. виростає з уфології містичної в кінці 60-х р. 20 ст., її творцем був швейцарський паракультуролог Е. фон Денікен. Вирішальну роль у виникненні людини і релігії він віводив прибульцям з Космосу, що сприяло модернізації […]
місцевість на Чернігівщині, де в кінці 17ст. виник один з старообрядських збіглопопівських центрів, куди, рятуючись від переслідувань царських властей, стікалися багато ревнителів “старої віри”. Заснована невдовзі після розколу, тутешня старообр. громада стала особливо швидко зростати в період придушення стрілецького руху і перетворень Петра І, коли й з’явилось більшість слобід С. З срд. 19ст. зусиллями православної […]
сукупність релігійних течій, що відкололися від руського православ’я у др. пол. 17ст. через відмову прийняти церковні реформи патріарха Никона. Ці реформи торкалися гол, чином обрядової сторони: заміна двоперстного хресного знамення триперстним, введення поясних поклонів замість земних, триразового повторення слова “алілуйя” в церковному співі (замість дворазового), ходіння під час богослуження проти сонця (а не навпаки, як […]
так називають ту частину руського православного духовенства, яка під час обновленського розколу в 20-х рр. 20ст. (див. Обновленство) виступала проти перегляду догматики і богослужбової практики, за збереження старого устрою церковного життя. Серед С. було немало противників політики патріарха Тихона, але вони теж підтримували його традиціоналістську лінію в галузі віровчення і культу (звідси ще одна іх […]
чернечі угрупування існують у всіх світових релігіях. В котолицизмі найбільш поширеними є францісканці, домініканці, бернардинці, кармеліти. Разом з бернардинцями домініканці брали участь у підгтовці Берестейської церковної унії 1596. В Україні найпоширенішими були бернардинці. Кармеліти – засн. у Палестині в 2-й пол. 12 ст. У 17-18 ст. на Правобережн. Україні існували монастирі кармелітів, яких використ. як […]
(від грецьк. stigma, stigmatos – укол, рубець, пляма) – почервоніння шкіри, болячки, що з’являються у глибоко віруючих в тих місцях, де, знідно Біблії, на тілі розіп’ятого Христа були рани від тернового вінка, цвяхів тощо. Поява стигми розглядається церквою як чудо, божий знак, божа благодать. Нині встановлено, що в основі стигматизації лежить підвищена схильність окремих людей […]
один із напрямів античної філософії епохи кризи й занепаду рабовласницького Риму. С. мав декілька стадій у своєму розвитку: 4-8 ст. до н.е. – Давню Стою репрезентують Зенон Китіонський, Клеанф Ассоський, Христип Солський: 2 ст. до н.е. – Середня Стая – Боет Сидонський, Панезій Родоський, Посидоній; 1-2 ст. н.е. – Пізня (Нова) Стоя – Сенека, Епіктет, […]
(стояння на стовпі) – особливий спосіб виразу чернечого подвижництва, що зримо мав символізувати відречення ченця від миру і допомагати йому зосередитися на молитві. Початок С. христ. традиція пов’язує з ім’ям св.Симеона Стовпника (5 ст.). Климов Валерій
церк. правосл. собор з участю царя Івана ІV і представників Боярської думи. Відбувся в 1551. Назва походить від збірника його постанов, який містив 100 глав – “Стоглав”. Скликаний за ініціативою Івана ІV для отримання соборної санкції з метою проведення фінансової, військової і судової реформи. Собором прийняті заходи для зміцнення дисципліни серед духовенства, уніфіковано церк. обряди […]
одне з дванадесятих свят у православ’ї. Відзначається 2 (15) лютого. В його основу покладено розповідь євангеліста Луки про зустріч (стрітення) праведника Симеона з немовлям Ісусом, якого батьки принесли на 40-й день після народження в Єрусалимський храм для представлення Богу. Під час зустрічі Симеон, як повідомляє Лука, провістив Ісусу посланницьку місію спасителя людей. В Україні, як […]
релігійні уявлення та пов’язані з ними дії, основу яких становить чуття страждання, пов’язане з перенесенням болі, пригнічення, нестатків тощо. Світоглядні установки С.к. сконцентровані на проблемах потойбічного життя та особистому спасінні, що концентрує увагу особи більше на негативних сторонах реалій, порятунком від яких є страждання як шлях до самовдосконалення, пізнання добра і щастя. Різні віровчення по-своєму […]
в христ. культі останній тиждень т.зв. Великого посту, який покликаний нагадати віруючим про страждання (страсті) Ісуса Христа перед його мученицькою смертю на хресті, викликати у них скорботу, усвідомлення власної гріховності й бажання покаяння в ній. Богослужіння в С.т. має мотив смутку, оформляється в траурному дусі. Особливо це проявляється у страстний четвер, коли згадується арешт Ісуса […]
християнський принцип, згідно з яким віруючий має наслідувати приклад Христа, добровільно й покірно переносячи насильство, страждання як спокуту за гріхи. В правосл. і католиц. наголошується на тому, що С. є дійсний шлях досягнення святості, підтверджений земним життям мучеників та великомучеників. Мащенко Святослав