(від грецьк. – хрест і стверджую, або вбиваю) – право духовних закладів, установ (монастирів, інститутів) особливої самостійності у діяльності. Ставропігійні монастирі керувалися не єпархіальними архієреями, а безпосередньо патріархом і користувалися особливими привілеями. Назва “ставропігійний” означала, що хрест у цих закладах (монастирях) встановлювали патріархи. Хрест ставився за святою трапезою (престолом) і прикрашався коштовностями. Яремчук Володимир
монашеський інститут, заснований на духовному керівництві старцем ченцем-наставником аскетичною практикою послушника. С. зародилося на поч. 4ст. в Єгипті в середовищі христ. чернецтва. В 10ст. одним з його центрів стала св. гора Афон, де було збудовано кілька правосл. монастирів. Стосунки між старцем і послушником передбачали добровільний і беззастережний послух останнього першому, що сприяло відтворенню релігійно-аскетичного життя […]
течія христовірів, яка виділилася в 30-х рр. 19 ст. з постництва. Заснував “С.І.” державн. селянин Перфіл Катасонов. Підтримуючи вчення постників про втілення Христа в “обраних людях”, він водночас відмінив ряд обов’язкових для них харчових заборон, дозволив шлюби між членами общини, ввів обмеження на прояви реліг. екстазу. Катасонов непримиримо ставився до правосл. церкви, називаючи її служителів […]
1) поняття біблійного богослов’я та білеїстики, що означає угоду, котру Бог уклав з давньоєвр. народом з метою зберегти чи відновити істинну віру та істинне Богопоклоніння (див. Завіт, Закон); 2) зформоване протягом 1 тис. до н.е. (див. Канон біблійний) зібрання священних книг, що складають першу, дохрист. частину Біблії. С.З. є сакралізованим зображенням історії людства як священної, […]
сукупність натуралістичних і містико-релігійних концепцій, що намагаються вирішити проблему палеовізиту – відвідин Землі посланцями позаземних цивілізацій в геологічному або історичному минулому. “С.а.”т. виростає з уфології містичної в кінці 60-х р. 20 ст., її творцем був швейцарський паракультуролог Е. фон Денікен. Вирішальну роль у виникненні людини і релігії він віводив прибульцям з Космосу, що сприяло модернізації […]
місцевість на Чернігівщині, де в кінці 17ст. виник один з старообрядських збіглопопівських центрів, куди, рятуючись від переслідувань царських властей, стікалися багато ревнителів “старої віри”. Заснована невдовзі після розколу, тутешня старообр. громада стала особливо швидко зростати в період придушення стрілецького руху і перетворень Петра І, коли й з’явилось більшість слобід С. З срд. 19ст. зусиллями православної […]
сукупність релігійних течій, що відкололися від руського православ’я у др. пол. 17ст. через відмову прийняти церковні реформи патріарха Никона. Ці реформи торкалися гол, чином обрядової сторони: заміна двоперстного хресного знамення триперстним, введення поясних поклонів замість земних, триразового повторення слова “алілуйя” в церковному співі (замість дворазового), ходіння під час богослуження проти сонця (а не навпаки, як […]
так називають ту частину руського православного духовенства, яка під час обновленського розколу в 20-х рр. 20ст. (див. Обновленство) виступала проти перегляду догматики і богослужбової практики, за збереження старого устрою церковного життя. Серед С. було немало противників політики патріарха Тихона, але вони теж підтримували його традиціоналістську лінію в галузі віровчення і культу (звідси ще одна іх […]
чернечі угрупування існують у всіх світових релігіях. В котолицизмі найбільш поширеними є францісканці, домініканці, бернардинці, кармеліти. Разом з бернардинцями домініканці брали участь у підгтовці Берестейської церковної унії 1596. В Україні найпоширенішими були бернардинці. Кармеліти – засн. у Палестині в 2-й пол. 12 ст. У 17-18 ст. на Правобережн. Україні існували монастирі кармелітів, яких використ. як […]