(1805-1844) — перший пророк Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів. В біографічних виданнях Церкви засвідчується те, що в 1820 Бог-Батько та Ісус Христос з’явилися Джозефові, і він дізнався від них, що жодна з тогочасних церков не була істинною. Пізніше його відвідав ангел Мороній, який відкрив те місце, де були приховані золоті пластини, що містили літописи […]
(біля 1550 – 1612) – один з родоначальників баптизму. В 1606 через гоніння з боку англійської церкви емігрував з Англії в Голландію. В Амстердамі в 1608 охрестив себе і своїх прихильників через обливання. Там же заснував баптистську громаду. Приблизно в 1612 група послідовників С. повернулася до Англії, де організувала першу англійську баптистську церкву. С. вважав, […]
згідно християнських уявлень, такими є порушення заповідей Божих (богохульство, людиновбивство, розбій, наклеп, перелюбство тощо). Наслідки С.г. жахливі: людина розриває зв’язки з Богом, стає схожою на злого демона, втрачає надриродне благодатне життя у Христі, позбавляє сама себе плодів спокути. Цим вона здійснює справжнє духовне самогубство і віддає себе у владу вічної смерті. Сапіга Василь
одна з вузлових проблем світоглядного самоусвідомлення людини. В релігійній свідомості уявлення про С. як конечність індивідуального буття і Б. як життя вічне своїми витоками сходить ще до первісного анімізму і в подальшому відбуває істотну еволюцію. На відміну від епічного ставлення до С. у багатьох ранніх культурах для пізніх релігій (буддизм, іудаїзм, християнство) характ. ознакою є […]
1) чеснота, яка в більшості релігій світу розуміється як упокорення людської волі перед Божим промислом. Проголосивши блаженство злиденних духом, християнство вважає С. матір’ю усіх доброчесностей. Воно протистоїть гордині і самолюбству як таким, що заважають спасінню. З християнськ. тчк. зору справжнє релігійне С. далеке від самознущання чи приниження людської гідності, навпаки – це знання правди про […]
світоглядна категорія, змістом якої є узагальнений вираз цілепокладання життєдіяльності людини. Складається в ході вироблення суб’єктивно-ідеального образу бажаного залежно від конкретно-історичних умов суспільного буття, індивідуальних життєвих обставин та загальнокультурного розвитку суб’єкта. Свідоме формування смисложиттєвих орієнтацій є безпосереднім спонукальним мотивом діяльності особи чи соціальної групи. В релігійному контексті осягнення С.ж. зумовлене вірою в промисління Боже (див. Провидіння, […]
поширена назва прибічників церкви євангельських християн у дусі апостолів – унітаріан. п’ятдесятницьк. церкви, що виникла в 1913 у Фінляндії. Ідеологом і організатором нової церкви був пресвітер баптист. громади О.Іванов, його найближч. помічник М.Смородин, за прізвищем якого й було названо течію. С. відкидають традиц. тринітаріанське хрещення, визнаючи лише хрещення “в ім’я Ісуса Христа”. Нечисленні прибічники С. […]
(? – 1594) – український і білоруський письменник, педагог, культурноосвітній діяч. Був міським писарем в Кам’янці-Подільському, з 1578 – першим ректором Острозької Школи. Брав активну участь у виданні (І.Федоровим) Острозької біблії, до якої написав передмову – прозову і віршовану, а також “Букваря” (1578), інших острозьких видань. С. викривав і таврував папу римського та єзуїтів – […]
(Максим, бл. 1578-1636) – український богослов, полеміст, філолог. Навчався в Острозькій колегії, Віленській єзуїтській колегії, університетах Вроцлава, Віттенберга, Лейпціга, Нюрнберга. Після повернення 1608 викладав у Братській школі Вільна. Прийняв чернецтво у Віленському Свято-Духівському монастирі. В 1618-20 – професор і ректор Київської братської школи. 1620 висвячений на архієпископа Полоцького. 1623-25 подорожував до Царгороду, Сірії, Палестини. Після […]