Смисл життя

світоглядна категорія, змістом якої є узагальнений вираз цілепокладання життєдіяльності людини. Складається в ході вироблення суб’єктивно-ідеального образу бажаного залежно від конкретно-історичних умов суспільного буття, індивідуальних життєвих обставин та загальнокультурного розвитку суб’єкта. Свідоме формування смисложиттєвих орієнтацій є безпосереднім спонукальним мотивом діяльності особи чи соціальної групи. В релігійному контексті осягнення С.ж. зумовлене вірою в промисління Боже (див. Провидіння, Провіденціалізм) та безсмертя особистої душі, а тому його визначенням є уявлення про спасіння як вище блаженство, дароване Богом. Така зумовленість С.ж. єднає його розуміння з ідеєю долі, що, фактично, заперечує цілепокладання як вищий вияв свободи людини й нерідко веде до фанатизму. У ряді христ. вчень, за якими вибір вчинків віддано Богом на волю особи, провіденційна зумовленість смисложиттєвих орієнтацій постає в пом’якшеному вигляді, нерідко поєднуючись з цілями й завданнями прогресивних суспільних рухів. В цілому поняття С.ж. пов’язане з конечністю людського життя і в релігійному прочитанні проблеми є суперечливим виразом спрямованості намагань людини до виповнення своїх ірраціонально-невільних станів. Кобелянська Лариса