(від. лат. sekta – вчення, напрям) – в буддизмі, ісламі, іудаїзмі, христянстві та ін. релігіях загальна назва різних течій та об’єднань віруючих, які склалися як опозиція до пануючого в тій чи іншій країні реліг. напряму. С.р. притаманне специфічне витлумачення традиційних догматів пануючого або найбільш поширеного віровчення, відмова від частини традиційних обрядів, проповідь винятковості своєї реліг. […]
релігійні утворення, що починають з’являтися з 2-ї половини 17 ст. в рамках ортодоксального православ’я. Умовно можна роозділити на 5 груп: 1) Старообрядські секти (біглопопівці, попівці, безпопівці) – тривалий час це були втікачі з Росії, що переховувались в Україні; 2) Духовні християни. Серед них розрізняють духовно-містичні об’єднання (христовіри (хлисти), скопці, підгорнівці та ін.) та раціоналістичні об’єднання […]
секти, що існували в часи формування християнства в 1-4 ст. Вже в Одкровенні 4І 0оа 4н 0а згадуються різні групи християн: Николаїти, прибічники Валаама, пророчиці Єзавелі, щ 4о 0свідчить про існування різних напрямів і тенденцій в християнстві з самого початку його існування. Однією з ранніх сект бу 4л 0и іудео-християни, тобто ті християни, які не […]
(від лат. saecularis – мирський світський) – процес звільнення від релігійного, сакрального. Стосується різних сфер суспільних відносин і особистого життя, свідомості, діяльності і поведінки людини. В добу середньовіччя процес С. стримувався панівним становищем церкви в суспільному житті. Розгортається в єпоху Відродження, в період Реформації. В сучасну епоху соціального і науково-технічного прогресу С. пов’язується із зменшенням […]
(досл. “обезбожене богослов’я”) – різновид протест. теології, що виникла в середині 20 ст. і викладена в критичних виступах проти християнських традиційно-церковних уявлень про біблійного Бога і людину. Враховуючи широку секуляризацію суспільної свідомості, творці С.т. вважали, що трансцендентний “бог як моральна, політична, науковоприроднича гіпотеза подоланий і відкинутий” (Д.Бонхоффер), сталася “смерть бога”, самої ідеї теїзму, місце яких […]
(від лат. seminarium – розсадник) – середній навчальний заклад для підготовки духовних осіб. Офіційна назва закріпилась на Тридентському соборі (1545-1563). У правосл. ц ерквах, на відміну від катол., С.д. не мають єдиних навчальних планів та внутрішнього упорядкування. Нині в Україні діють 42 С.д. різноманітних конфесій. Саган Олександр
старод. слов’янське весняно-літнє свято, яке пов’язане з рядом обрядових дій, породжених вірою в рослинних духів. Звідси – основою обрядовості став культ рослинності, а С. дістав назву “Зелені свята”. Старод. назва С. не збереглася, а вже після прийняття христ. в Україні-Русі його стали наз. так тому, що воно святкувалося у четвер сьомого тижня після Пасхи. С. […]
(4 до н.е. – 65 н.е.) – римськ. філософ і письменник, один з головн. представників стоїцизму. В його світогляді співіснували традиційні ідеї язичницького пантеїзму з новими тенденціями монотеїзму. Він розглядав тіло як в’язницю душі, вчив про добродійність як єдину ціль людських прагнень, про смерть як позбавлення від турбот сьогодення тощо. Окремі ідеї С. були сприйняті […]
(лат. septuaginta – досл. “сімдесят”) – переклад Старого Завіту грецьк. мовою у 3-2 ст. до н.е. для потреб єврейської діаспори. За легендою, здійснений за 72 дні 72 старійшинами на чолі з Аристеєм, які з цією метою приїхали з Єрусалиму до Александрії на запрошення єгип. царя Птолемея ІІ Філадельфа. С. містить бл. 10 книг і окремих […]
(євр. – полум’яні, світоносні, пекучі) – ангели найвищого щаблю в небесній ієрархії в християнстві та іудаїзмі. С. зображуються у вигляді людей, що мають 6 крил. Двома крилами вони закривають своє обличчя, двома – ноги, два крила використовуються ними для польоту. С. оточують престол Бога і співають йому величальні пісні. Филипович Людмила
автокефальна православна церква на території колишньої Югославії. Самоврядною визнається з 1219, патріархією – з 1346. Неодноразово потрапляла в залежність від Константинопольського патріарха і знову ставала самостійною. Востаннє повернула собі автокефалію в 1879. Як єдина організація С.п.ц. сформувалася після утворення в 1918 Королівства сербів, хорватів і словенців (з 1929 – Югославія), в 1920 відновила патріаршу форму […]
опозиційна офіційній схоластиці течія в середньовіч. філософії. Представлена іменами Бернарда, Іоакима Флорського, Екхарта, Таулера, Сузо, Бьоме, які на основі неоплатонізму і “Ареопагітик” розвивали альтернативну ортодоксії т.зв. апофатичну діалектику. В С.м. відкидалася ідея створення Богом світу з нічого і розроблявся софійно-містичний аспект тлумачення процесу творіння. Образ Софії, напр. у Сузо, поступово наближається до образу Діви Марії, […]
вшанування людської любові Христа, а з нею – всього внутрішнього, духовного життя Христа. У римо-католицькій та греко-католицькій церквах С.І.к. набрав вигляду шанування Христового серця як символу любові. Встановлено свято Христового Серця (активно проводиться з 19 ст.). Діють братства та товариства, присвячені цьому культу, так звані апостольства. Яремчук Володимир
релігійне згромадження, засноване на Україні у м.Кристинополі (тепер м.Червоноград Львівської області) в 1910. Наслідують жінок, що несли миро до Христового гробу. Завдання згромадження С.М. – догляд за людьми похилого віку, немічними, хворими, сиротами й адорація Найсвятіших Тайн. У жовтні 1939 С.М. були розігнані органами радянської влади. Поновивши свою діяльність 1941, С.М. діяли до 1946 – […]