Секта релігійна

(від. лат. sekta – вчення, напрям) – в буддизмі, ісламі, іудаїзмі, христянстві та ін. релігіях загальна назва різних течій та об’єднань віруючих, які склалися як опозиція до пануючого в тій чи іншій країні реліг. напряму. С.р. притаманне специфічне витлумачення традиційних догматів пануючого або найбільш поширеного віровчення, відмова від частини традиційних обрядів, проповідь винятковості своєї реліг. доктрини, “істинного шляху спасіння”. Сектантська громада є відособленим об’єднанням із своєї психологією і своїм способом життя. Єдність її закріплюється суворою дисципліною, індивідуальним членством. Для містико-екстатичних сект характерна крайня нетерпимість щодо інакодумаючих, ворожість до світської освіти, войовничість, фанатичне священство. В період середньовіччя і в пізніші часи в малорозвинутих країнах С.р. було своєрідною формою протесту народних мас проти пануючого суспільного ладу та релігій, які його підтримують. В умовах суспільно-економічної відсталості Росії С.р. у 18 – першій половині 19 ст. було, до того ж, виразом політич. протесту. В розвинутих країнах Заходу С.р. поступово еволюціонувало в протестантські церкви (баптизм, адвентизм, п’ятидесятництво та ін.). Конкретно-історична обстановка, ступінь загострення соціальних конфліктів у тій чи іншій країні визначають не лише наступальний чи догоджальний характер С.р., а й форму соціального протесту, яка виливається або в есхатологію, хіліазм, або в містицизм. З точки зору теоретико-пізнавальної і психологічної С.р. є формою вирішення внутрішніх суперечностей реліг. свідомості, спробою довести релігійність до крайніх форм. Головна особливість С.р. полягає в тому, що воно прагне зробити релігію внутрішнім світом віруючого. За умов радянського суспільства С.р. виникало і як форма виразу невдоволення окремих груп віруючих лояльною політикою Руської православної церкви щодо держави, відображення прагнень окремих фанатично настроєних богомільців до отримання святості від Бога або як вияв суперечливих витлумачень тих чи інших положень Біблії реліг. проповідниками. Послідовники різних сектантських течій намагаються довести, що лише їхні реліг. уявлення, культ і спосіб життя є істинними. С.р. – історично неминуща сходинка в існуванні й розвитку всякої релігії, супутник усіх організованих пануючих релігій, форма протесту проти тих порядків які використовують ортодоксальні релігії в своїх цілях. Нарешті, С.р. є відображенням занепаду або кризових станів традиційних релігій. Колодний Анатолій