Сербська православна церква

автокефальна православна церква на території колишньої Югославії. Самоврядною визнається з 1219, патріархією – з 1346. Неодноразово потрапляла в залежність від Константинопольського патріарха і знову ставала самостійною. Востаннє повернула собі автокефалію в 1879. Як єдина організація С.п.ц. сформувалася після утворення в 1918 Королівства сербів, хорватів і словенців (з 1929 – Югославія), в 1920 відновила патріаршу форму правління. Під час другою світової війни підтримувала народну боротьбу проти фашистської Німеччини, зазнала великих жертв і збитків. У 60-х рр. з Сербської церкви виділилася Македонська автокефальна православна церква, однак патріархія її самоврядності не визнала. Прагнуть здійснити своє право на автономію православні чорногорці. Священнослужителів для С.п.ц. готують богословський ф-т Бєлградського університету та 4 семінарії. На чолі церкви стоїть патріарх. Вища церковна влада в С.п.ц. належить архієрейському собору, виконавчу владу тут здійснює архієрейський Синод у складі патріарха та 4 архієреїв. Офіційний друкований орган – журнал “Гласник”. Входить до Всесвітньої Ради Церков. Філоненко Микола