(Максим, бл. 1578-1636) – український богослов, полеміст, філолог. Навчався в Острозькій колегії, Віленській єзуїтській колегії, університетах Вроцлава, Віттенберга, Лейпціга, Нюрнберга. Після повернення 1608 викладав у Братській школі Вільна. Прийняв чернецтво у Віленському Свято-Духівському монастирі. В 1618-20 – професор і ректор Київської братської школи. 1620 висвячений на архієпископа Полоцького. 1623-25 подорожував до Царгороду, Сірії, Палестини. Після Київського собору (1628) перейшов на унію та перебував у Дерманському монастирі. Його праці: “Покірне прохання” (1623), “Апологія подорожі до країв східніх” (1628), “Протестація проти собору в р. 1628 в Києві (1628), “Паренезис або нагадування”. Найбільшого поширення зазнала праця С. “Граматики словенської правильне синтагма…” (1619) – підручник, за яким викладали у Сербії, Болгарії, Москві до кінця 18 ст. Бичко Богдан

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

No Comment

You can post first response comment.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.